Важливо

Блоги

Меморандум з Кіберполіцією

груд. 10, 2020
Переглядів: 1735
Written by
Меморандум з Кіберполіцією

Сьогодні підписали Меморандум з Кіберполіцією. Цей крок є важливим для об’єднання зусиль держави та бізнесу у боротьбі з піратством.
Зараз контрафактна та піратська література є головною загрозою для української книги та книжкової галузі.

Електронне піратство за різними оцінками дорівнює 90% і це не дає можливості українським видавцям розвивати ринок, випускати книги в електронних форматах.

Друковане піратство займає вже більше 30% ринку. Читач, купуючи таку книгу, часто навіть не підозрює, що ця, зовні схожа на оригінал, книжка є піратською версією. Зазвичай підробляють бестселери відомих українських видавництв та масово тиражують російські книжки. Вони коштують в 2-3 рази дешевше українських аналогів, виданих українськими видавцями. Така контрафактна література "вбиває” продажі українських книжок.

Об’єднання з Кіберполіцією – це початок взаємодії, яка буде сприяти розвитку української книги та підтримці українських видавців. І ми будемо раді об’єднати всіх учасників ринку, державні органи та інститути, а також всіх небайдужих, щоб мінімізувати це явище.

Дякую Олександру Гринчаку та його команді за увагу до такого важливого напряму.

Про самвидав

груд. 06, 2020
Переглядів: 2389
Written by

Минулого тижня в різних гілках фейсбука відбулися обговорення самодостатності автора. З дозволу автора копіюю пост Антона Санченка, автора та видавця:

Я відчуваю потребу висловитися щодо останнього раунду срачу "видавець нє нужен", поки ви не забули, до чого високі сторони долаялися.

Справа в тому, що я як свого часу жрець Тіресій, можу пристати і до валки видавців і до валки самвидавчих авторів в залежності від того, хто перемагатиме.

Більше того, я став самвидавчим автором ще у 2003 році, набив усі гулі і зруйнував усі ілюзії щодо перспектив самвидаву ще тоді, і полюбив свого першого видавця Фінкельштейна вже за те, що його видавництво взяло на себе усі ті непоетичні речі, з якими стикається автор - редагування, коректуру, обкладинку, поліграфію - здав рукопис і вуаля. Через три, здається, місяця готова книжка, яка нормально читається (бо шрифт), не розлазиться в руках (бо біндер) і не пачкає фарбою з обкладинки руки (бо матова плівка), бо це не перша книжка, яку вони видають, чорт забирай, і всі свої гулі вони набили ще за сотню книжок до твоєї і вже не експериментують.

Скажу відверто більшості самвидавчих авторів (я не виняток) - ваші обкладинки гівно, навіть якщо ви їх ретельно продумували. Бо ви роками думали про те, що в вашій такій унікальній і вистражданій книжці, а треба думати, як вона виглядатиме на полиці серед інших книжок саме зараз. Хоча б серед книжок свого видавництва. Для цього художник має пахати на конвеєрі і слідкувати за трендами. Жоден самовидавець не здатен його загрузити замовленнями в такій кількості, і занадто самозакоханий в свою книжку, щоб дати розкуто творити іншому. Бо обкладинки теж творчість, прикинь. Втім, творчість обкладинкаря теж треба обмежувати, я колись рахував Іллі Стронговському, у що в Україні обійдеться розрекламована ним західна обкладинка, для якої дизайнеру знадобився 40 відерний акваріум, модель Титаніка і айсберг з пінопласту. Не для наших цін на книжки і тиражів 1 тис.
Для ізоляції самозакозаного обкладинкаря від самозакоханого автора, узгодження їхніх вимог і відповідальних грошових рішень потрібен видавець. І взагалі, кожна книжка - результат командної роботи, всі ці добродії вказані на технічній сторінці, 5-6 чоловік, і це не рахуючи власне поліграфістів.

Витрати на макет і витрати на поліграфію (в свою чергу друкарі та виробники паперу, фарби, облалнання, аж до лісорубів і лісників) десь рівні при українських типових накладах. Третю приблизно таку ж частину в ціні книжки складають витрати книгарень і логістика. Цих людей ви вже можете бачити вже кожен день в книгарні, а не тільки на Арсеналі, де всі три складових вартості всього сукупного українського книговидання, виражені в людях, збираються раз на рік. Це вражаюче видовище. Вулик. Мурашник. Орда.
Уявіть собі, що на просторах Арсеналу зібралися самі автори. Чесно кажучи, їм вистачить генделика біля входу.
На Арсеналі, практично щорічному з'їзді галузі, коли бачиш скільки насправді людей в ній задіянр, в розумного автора мають відпасти усі претензії, чому йому перепадає лише 10% роялті від цього пирога.

Чи можна щось скоротити? Можливо. Чи зможе автор без цього обійтися - хто як.

Бо найцікавіше починається, коли книжка вже надрукована.

Далі буде.

Першоджерело 

Інтелектуальний локдаун

Інтелектуальний локдаун. Тільки сьогодні до мене дійшло, що ми живемо в ньому багато років. Кіно, за рідкісними винятками, в загоні, книги в бібліотеках, в основному, старі, освіченість замінена дипломом, міністри пропагують нечитання книг, депутати вважають за краще переглядати сайти з повіями і машинами, рівень дискусій в суспільстві радує своєю одноманітністю. Літературознавство, як наука, зупинилося на класиці. Поети перестали збирати стадіони і площі.

Запитуючи друзів раз на тиждень про те, що вони читають, я намагаюся організувати хоча б коротке обговорення книг між ними.
Видаючи книги вже 30 років, я можу порівняти книжкові ринки різних країн і тільки на одному бачу однозначну тенденцію стабільного падіння попиту - на нашому. Незалежно від мови.

Ті, від кого залежить доля інтелекту нації - задумайтеся не тільки про рейтинги, будь ласка.

Фото Станіслава Лема тільки для того, щоб нагадати, що наступний рік в Польщі названий ім'ям нашого земляка-письменника, народженого у Львові. Чи багато ми приділяємо увагу йому, Агнон або Целлану?

Як все зіпсувати?

груд. 04, 2020
Переглядів: 1493
Written by

Посібник для чиновників та піарників, як не можна робити.

«Карантин вихідного дня добре зарекомендував себе, тому ми зупиняємо його», - каже прем’єр.
Навіщо скасовувати, якщо це на користь?

«Захворіваність нижче на 6000, ніж прогнозувалося», - саме з такою математичною точністю та впевністю стверджують посадовці.
Супер ідея. Можна на все, що завгодно казати, - “Ситуація на х% краще, ніж прогнозувалося, ми - круті хлопці».

Вже кілька тижнів говоримо про локдаун. Спочатку це подавалося інформаційними сайтами, як таємна інформація з секретних джерел.
Потім все зрозуміли, що локдаун (слово ще англомовне використовують для важливості, мабуть) таки буде.
Дати початку, тривалість, умови досі невідомі. Різні дати ширяться інтернетом.

Я розумію, що з термінами нелегко визначитися. Багато залежить від епідемічних обставин та рівня захворюваності. Але чому офіційні особи не можуть сформулювати чітких критеріїв та принципів роботи під час карантину?

Чи будуть відкриті кордони?

Чи дозволено працювати готелям під час різдвяних свят?

Чи функціонуватиме міський транспорт?

Міжміське сполучення буде відкрите чи добратися до іншого міста можливо буде через обмеження?

Які ще обмеження локдауну планується?

Чи будуть закриватися школи та дитячі садки після новорічних свят?

Чи будуть працювати торгівельні центри, бібліотеки, музеї? В бібліотеках і музеях точно скупчення людей немає.

Як невтаємниченим планувати роботу, навчання, сімейний відпочинок, бізнесові зустрічі, поїздки?

Більше у блозі на LB.

Спільний каталог авторських прав

Зміст

Блоги

Інформація для ЗМІ