Відходять у кращі світи останні з корифеїв українського книговидання ХХ століття.

На 84-му році життя перестало битися серце чудової людини, неперевершеного майстра літературного редагування ЮРіЯ ЕММАНУЇЛОВИЧА ГРИГОР’ЄВА.

За понад 60 років свого трудового життя він пройшов шлях редактора, заступника головного редактора і головного редактора Державного підприємства «Видавництво «Наукова думка» НАН України, головного редактора і директора Видавництва гуманітарної літератури «Абрис».
Тисячі наукових праць, літературних творів вітчизняних і зарубіжних вчених та авторів, які пройшли крізь ретельне «редакційне сито» Юрія Еммануїловича, вражали і вражають своєю стилістичною, мовною і логічною досконалістю. Ці книги сьогодні є золотим фондом, який свідчить про високий професіоналізм вітчизняного книговидання минулого століття.
Юрій Еммануїлович був яскравим представником дійсно професійної вітчизняної редакторської школи і дав путівку в життя десяткам нових літературних редакторів, які сьогодні успішно реалізують свої знання і вміння на благородній ниві книговидання.

До останніх днів свого життя Юрій Еммануїлович, хоч і мав проблеми зі здоров’ям, відгукувався на звернення видавництв, коли вони потребували високоякісного редакторського опрацювання оригінальних текстів і перекладів з іноземних мов.

Він пішов від нас, та його життя, вкладене в українську книгу, назавжди залишиться з нами.

Світла пам’ять Вам, шановний Юрію Еммануїловичу!

Правління
Громадської спілки
"Українська асоціація видавців і книгорозповсюджувачів"

Судячи з постанови уряду щодо локдауну, він вважає, що середньостатистичний українець належить до істот, які мають лише виключно фізіологічні потреби: їсти, спати, займатися сексом і ср..., вибачте, випорожнювати шлунок. І цій істоті аж ніяк не потрібна книга як головний впливовий чинник формування людської особистості, забезпечення її безперервного культурного, освітнього та інтелектуального розвитку. Тобто в баченні державних посадовців людина має залишатись істотою, позбавленою культури і розуму?

А чим іншим можна пояснити рішення уряду щодо заборони продовольчим супермаркетам продавати відвідувачам книжкову продукцію як супутній товар?

Уряд, мабуть, вважає, що спиртні напої, тютюнові вироби, засоби захисту рослин від шкідників і ще деякі товари, які залишаються у вільному продажу, краще впливають на "розвиток" українця, ніж прочитана під час локдауну книжка?..

І ще одне запитання до урядовців. У чому вони вбачають принципову різницю між друкованими періодичними і неперіодичними виданнями і яким чином вони можуть аргументувати дозвіл на продаж перших і заборону продажу других?

Маю великий сумнів, що отримаю відповіді на поставлені запитання, оскільки досі не отримано відповіді уряду на офіційні письмові звернення щодо цього Громадської спілки "Українська асоціація видавців і книгорозповсюджувачів".

Contra spem spero...