Шановний пане Прем’єр-міністре!

Звертаємося до Уряду у зв’язку з надзвичайно важкою ситуацією, що складається у сфері української культури через поширення епідемії коронавірусу й впровадження карантину на території України. Передусім, дозвольте запевнити, що ми як досвідчені управлінці розуміємо і підтримуємо доцільність обмежень, які дозволять запобігти колапсу медичної системи та зберегти здоров’я максимального числа громадян.

Водночас, інституції і продуценти культури належать до перших постраждалих через неможливість провадити публічну діяльність. Відмова від публічних подій – виставок, концертів, кінопоказів, вистав тощо – миттєво призводить до стрімкого падіння доходів усіх, хто інвестував час, зусилля і кошти у те, аби культура в Україні була доступною, якісною, а її проекти добре організованими. Українські культурні інституції і незалежні виробники уже нині опиняються без ресурсів, що дозволили б виплачувати зарплати, фінансувати першочергові протиаварійні чи реставраційні роботи і навіть настільки насущні потреби як охорону державної частини українського музейного фонду. Це загрожує не просто зупинкою розвитку чи замороженням досягнень останніх років, адже це звична загроза, стосовно якої сфера культури має досвід якщо не подолання, то протидії. Нині виникає загроза значно серйозніша: розпад інституційної системи і втрата цілого покоління талановитих творців і менеджерів культури. Це ситуація, типологічно схожа на стан справ в Україні впродовж 1990-х років.

Тому ми звертаємося з проханням серйозно проаналізувати ці ризики й разом із культурною спільнотою, Комітетом з питань гуманітарної та інформаційної політики Верховної Ради Україн изробити все можливе для їхньої мінімізації. Передусім, вважаємо за необхідне переспрямувати видатки розвитку, передбачені на культуру або інші цілі в межах бюджетів головних розпорядників, що управляють інституціями культури, на поточну інституційну підтримку. Необхідно зберегти робочі місця і належний безпековий стан інституцій. Для цього дуже важливо відмовитися від потенційного скорочення видатків на оплату праці. Принципово важливо скористатися усіма можливостями, що мають Український культурний фонд та Український інститут книги, на вирішення проблем, котрі виникають з нинішньою кризою. Це надзвичайно важливі інституції, від яких наразі чекають підтримки як ніколи раніше.

Просимо дослухатися до пропозицій самих УКФ та УІК щодо переформатування їхніх програм через виклики, пов’язані з епідемією коронавірусу. Відтак, зберегти фінансування проектів Українським культурним фондом, бюджет якого спрямований в першу чергу на підтримку самих продуцентів культури, і таким чином допомогти їм подолати кризу. Важливо зберегти і сприяти програмам УІК щодо підтримки української книговидавничої галузі, яка досягла значних успіхів упродовж останнього десятиліття. Те саме стосується і виробництва кіно: успіх останніх років був можливим завдяки сталості підтримки через механізми Держкіно, оскільки створення фільму – це багатолітній процес. Різке припинення підтримки знецінить уже зроблені інвестиції (зокрема, співфінансування від міжнародних партнерів), спровокує декваліфікацію і втрату кадрів.

Впевнені, що проаналізувавши всі ризики і зробивши рішучі, але зважені кроки, котрі першочергово матимуть на меті захист українців від епідемії, але й дозволять уникнути нищівних наслідків для української культури, ми подолаємо і цей виклик разом.

Юлія Федів
Виконавча директорка Український культурний фонд

Олеся Островська-Люта
Директорка Національного культурно-мистецького
та музейного комплексу Мистецький Арсенал

Олександра Коваль 
Директорка Українського інституту книги

Іван Козленко 
Генеральний директор Національного центру Олександра Довженко-Центр

Володимир Шейко 
Генеральний директор Ukrainian Institute - Український інститут

Відкритий лист Громадської спілки «Українська асоціація видавців і книгорозповсюджувачів» Президентові України В. О. Зеленському.

Президентові України
Зеленському В. О.

Шановний пане Президенте!

Українська асоціація видавців і книгорозповсюджувачів змушена звернутися до Вас із нагальною проблемою, від швидкості та якості розв’язання якої, за нашою оцінкою, безпосередньо залежать сутнісні позитивні зміни в політичному, моральному і культурному станах українського суспільства, ефективність дій влади, спрямованих на подолання тих негативних явищ, які мають місце в життєдіяльності держави, нарощуванні темпів відродження вітчизняної науки, відчутних якісних змін у підготовці кадрового ресурсу, технічного і технологічного переозброєння вітчизняного виробництва, створення умов для невідворотності процесів формування в Україні єдиної політичної нації.
Ця проблема полягає в необхідності повернення вітчизняній різножанровій книзі належної їй та історично підтвердженої функції одного з головних впливових чинників формування людської особистості і політичних націй, розбудови національних культури, науки, економіки.
Упродовж 28 років незалежності України представниками фактично всіх політичних сил, які перебували при владі, ігнорувалася ця надзвичайно стратегічно важлива функція книги, наслідком чого стала стрімка культурна, моральна, інтелектуальна деградація значної частини населення країни, виникнення неконтрольованих відцентрових процесів у політичному та соціальному середовищах, що призвело до розриву значної частини історично усталених ментальних зв’язків між жителями різних територіальних регіонів держави, що зрештою дозволило Російській Федерації анексувати Крим та спровокувати конфлікт на сході України й перетворити його на масштабну війну.
Нині, в ситуації вкрай нестабільного соціально-психологічного і політичного стану українського суспільства, роль друкованого слова, вітчизняної книги як інформаційно-гуманітарного, стабілізаційного й об’єднувального фактору значно зростає, проте з боку керівництва Міністерства культури, молоді і спорту жодних осмислених, системних і логічних кроків, спрямованих на переформатування вкрай занедбаної вітчизняної книговидавничої галузі й перетворення її на культурну індустрію європейського рівня ми не спостерігаємо.
Крім того, навіть ті фрагментарні дії, які виконувалися з боку попередніх урядів з метою часткової підтримки галузі, нині замінюються розрізненими, не синхронізованими ні за логікою, ні за потребами заходами, які не тільки не зможуть поліпшити книговидання, а й перетворять на повністю маргіналізований сектор вітчизняної культури, не спроможний впливати на суспільно-політичні, культурні, наукові й освітні процеси, які мають відбуватися в державі, що зорієнтована на цивілізаційний розвиток.
Незважаючи на офіційні звернення Правління нашої Асоціації до Міністра культури, молоді і спорту В. Бородянського, він, на жаль, упродовж майже п’яти місяців так і не знайшов часу на зустріч із провідними учасниками вітчизняного книжкового ринку з метою обговорення вірогідної стратегії реформування вітчизняної книговидавничої галузі відповідно до потреб розвитку України як сучасної цивілізованої держави.
З огляду на викладене вище, просимо Вас, шановний пане Президенте, вишукати можливість зустрітися з групою керівників суб’єктів видавничої справи, які власне і формують нинішній книжковий ринок країни та її культурно-інтелектуальне обличчя, з метою обговорення стратегії, напрацьованої Громадською спілкою «Українська асоціація видавців і книгорозповсюджувачів» упродовж понад чвертьвікового періоду її діяльності як інституту громадянського суспільства.

Щиро розраховуємо на Ваш позитивний відгук на це звернення та своєю чергою гарантуємо активну і дієву підтримку виважених і системних кроків влади, спрямованих на реформування та розвиток вітчизняного книговидання.

Додаток: Базові пропозиції щодо послідовності кроків із реформування вітчизняного книговидання — на 3 арк.

З повагою

президент
ГС «Українська асоціація видавців
і книгорозповсюджувачів» Олександр Афонін

Базові пропозиції
Громадської спілки «Українська асоціація видавців і книгорозповсюджувачів» щодо розвитку вітчизняного книговидання
та мотивації читання

1. Вжиття заходів, спрямованих на капіталізацію видавничої галузі за рахунок:
а) повернення пільги з податку на прибуток суб’єктам книговидання як реінвестиції (діяла з 1 червня 2001 року до 1 січня 2015 року);
б) започаткування цільової програми кредитування розвитку суб’єктів видавничої справи з метою:
— розширення асортименту і збільшення накладів вітчизняної книги;
— розбудови існуючих та створення нових книготорговельних мереж, точок доступу до книги;
— модернізації виробничої бази поліграфічних підприємств, основним профілем яких є виготовлення книжок;
в) прийняття закону про зменшення оподаткування прибутку бізнес-підприємств України у частині коштів, інвестованих у видання спеціалізованої літератури для різних галузей економіки та соціальної сфери з метою підвищення професійної кваліфікації кадрових ресурсів;
г) прийняття закону України про меценатство у сфері культури і спорту.
2. Систематизація боротьби з виготовленням контрафактної книжкової продукції та піратством у мережі Інтернет. Прийняття закону України про захист інтелектуальної власності на літературний контент.
3. Внесення змін до Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» у частині, що стосується норм забезпечення книготорговельними послугами населення залежно від його чисельності.
4. Створення та фінансова підтримка за кошти державного бюджету електронної платформи (єдиного каталогу) «Книги у продажу та друці» з метою забезпечення доступу споживачів до повного переліку видань, які щороку виходять друком в Україні і плануються до видання.
5. Імплементування до чинного законодавства України та нормативно-регуляторної бази відповідних законодавчих та регуляторних актів європейських країн (Франція та ФРН) з метою встановлення єдиної ціни на книжкову продукцію на всій території України з визначенням вартості книги видавцем.
6. Проведення інвентаризації суб’єктів видавничої справи та методики їх реєстрації, а саме:
— видавництв (з урахуванням організаційної форми);
— поліграфічних підприємств-виготовлювачів книжкової продукції;
— книготорговельних підприємств (основний, супутній види діяльності).
7. Унормування відповідними державними документами фіксованого мінімального відсотка коштів, які мають щорічно закладатись у бюджети всіх рівнів на поповнення фондів бібліотек паперовими книгами, електронним та аудіо літературним контентом.
8. Розроблення та запровадження в дошкільних закладах освіти і початкових класах загальноосвітньої школи методології формування навичок читання та виховання культури читання, а також започаткування Всеукраїнського читацького конкурсу для різновікових груп школярів «Із книжкою по життю» із нагородженням переможців відзнакою Президента України.
9. Проведення щорічного соціологічного дослідження із визначення змін, які відбуваються з рівнем читацької культури населення після реформаційних кроків органів влади, спрямованих на розвиток національного книговидання та повернення мотивації до читання.

З огляду на те, що з моменту введення в дію базових законів, які регулюють питання діяльності вітчизняної книговидавничої галузі, а саме: Закону України «Про видавничу справу» (1997) та Закону України «Про державну підтримку книговидавничої справи в Україні» (2003), ініціатором прийняття яких і співукаладачем була наша Асоціація, минуло дуже багато часу, а також на те, що за цей період відбулися дуже серйозні, кардинальні зміни в питаннях розвитку інформаційного простору і в технологіях книговидання, доцільно було б підготувати новий повномасштабний проєкт закону України, який би забезпечив розв’язання всіх тих проблем сучасності, які блокують подальший розвиток вітчизняного книговидання і знижують інтерес населення до читання як до механізму вдосконалення людської особистості та впливового чинника на життєву й професійну долю і кар’єру людини.

президент
ГС «Українська асоціація видавців
і книгорозповсюджувачів» Олександр Афонін

* Текст листа і Базових пропозицій підтримано членами Асоціації та затверджено рішенням Правління ГС «УАВК».