Друзі, під‘їхала свіжа статистика від Книжкової Палати.
Падіння випуску книжок до рівня минулого року - 10% по назвах та 20% по накладу. До рівня супер кризового 2020 року!
Це вже не зона бідства, це вже рівень, після якого буде майже неможливо повернутись навіть на рівень виживання галузі.
1 мілліон примірників на місяць. А, враховуючи, що в цих цифрах є держзамовлення на підручники, то книжок для ринку - зовсім обмаль.
Припустимо, що хтось з колег «забуває» надіслати сигнальні примірники, все одно, вже потрібно говорити про те, що навіть двома сотнями додаткових мільйонів на бібліотеки цю кризу не подолати.
Після прийняття на Уряді Програми Підтримки Читання та Парламентом закона по пільгам на Податок з прибутку, потрібно вимагати від Мінфіну та Мінекономіки прийняти участь в створенні Дорожньої карти підтримки галузі.

В середньому, одна книжка готується місяців 8. І ще місяць на друк. Так, як вагітність. Частіше за все видавці намагаються видати книжки до виставок. Бо - гроші. І іноді - визнання, призи. Але - гроші. Гроші. Бо для того, щоб видати до терміну книжку, більшість видавців влазять в борги.

В нашій країні видавці на свої заробітки не їздять на Багамські острови і не купують Бентлі. Вони живуть від кризи до кризи.

Колеги активно взялись рахувати обсяг ринку, темпи його падіння, темпи повернення книжок з Росії на український ринок. Це непогана справа, коли тобі потрібно поставити табличку на могилу українського видання та написати епітафію та історію хвороби.

Порахуємо інше.
2018 рік - закупівля УІК 121 млн грн, закупівля МІП 25 млн грн
2019 рік - закупівля УІК 87 млн грн, закупівля МІП-МКІП 36 млн грн
2020 рік - закупівля УІК 48 млн грн, закупівля МКІП - 16 млн грн
2021 рік(в бюджеті) УІК 50 млн грн, МКІП - 1,5 млн грн
Так чином, динаміка наступна: 146/123/64/51.5.

Зробимо аналіз в порівняних цінах. Буду умовно рахувати інфляцію в галузі 10% на рік(думаю, вона трохи більше, але не надважливо для рахування тенденцій)
146/111/51/34 млн(використано складний %).

Таким чином, присутність держави на комерційному книжковому ринку(закупівля), зменшено в 4,3 рази.

Для розуміння ситуації потрібно додати, що пропорційно зменшилась і участь місцевих бюджетів.

Треба додати, що в 2020 році, завдяки активній позиції УАВК, УІК, Мінкультури та Гуманітарного Комітету ВР, втрати галузі від локдаунів було частково компенсовано на 87,5 млн грн(62,5 Мінфін технічно зрізав). В 2021 заплановано ще одну програму УІК, пов‘язану з держзамовленням на книги до ювілею країну, на яку направлено гроші з інших, призупинених програм галузі.

Коли кажемо про поновлення рівня фінансування галузі, порівняно з 2018 роком, справа йде про 121+33%=161 млн грн на бібліотечну закупівлю. При середній ціні книги на рівні 130 грн це всього 1,2 млн книжок на 14.000 публічних бібліотек країни - менше 100 книжок на одну бібліотеку, 4 грн, або 15 евроцентів на одного громадянина(зараз маємо 4 євроцента)

Треба зрозуміти, що по рівню фінансування бібліотек ми відстаємо від цивілізованих країн не на відсотки і не в рази, а на майже два порядка(для тих, хто пам‘ятає шкільний курс математики), потрібні не системні зміни, потрібне радикальне законодавче рішення.

Поодинокі волання видавців вже не можуть привернути увагу суспільства, до них звикли. Іноді ж з‘являються нові книжки? Ну й добре. Погано школярі написали тести? Треба змінити систему тестування, вони були складені недолуго. Неконкурентні українські виші? Можна змінити ректорів. Суспільство піддається інформаційному впливу російської пропаганди? Це залишки радянського виховання. Керівники громад знищують бібліотеки? Ми їм заборонимо. На словах. А жорстких бюджетних нормативів, які потрібно виконувати, приймати не будемо, бо тоді ж буде складно спиляти приміщення бібліотек в селах та містечках. Ну, і т д

Міністерство Культури підготувало програму підтримки читання. Чи стала вона документом, який затверджено Кабміном, з підтвердженим фінансуванням на рівні Мінекономіки та Міністерства Фінансів. Ні. Тоді навіщо така Програма? Може, є сенс суспільству це спитати у цих Міністерств? Чому ж ми мовчимо?

В минулому році книговидання впало на 40% в Україні, більше, ніж у будь-кого в Європі. В цьому(дивись фото) - на 80% до першого кварталу минулого року.

Дякуючи активній позиції Міністерства, видавці отримали 82 мільйони гривень інституційної підтримки(ще 68 млн з виділених в бюджеті, Мінфін секвестрував, зробивши обмеження для великих видавців, але не поділився цими грошима з маленькими, або з письменниками) на видання нових книг. Таким чином, в статистику вони ввійшли.
З нового року ми вже пережили короткий локдаун в січні, який зупинив галузь, в тому числі, продаж нових, інституційно підтриманих книжок.

Інтелектуальний локдаун. Тільки сьогодні до мене дійшло, що ми живемо в ньому багато років. Кіно, за рідкісними винятками, в загоні, книги в бібліотеках, в основному, старі, освіченість замінена дипломом, міністри пропагують нечитання книг, депутати вважають за краще переглядати сайти з повіями і машинами, рівень дискусій в суспільстві радує своєю одноманітністю. Літературознавство, як наука, зупинилося на класиці. Поети перестали збирати стадіони і площі.

Запитуючи друзів раз на тиждень про те, що вони читають, я намагаюся організувати хоча б коротке обговорення книг між ними.
Видаючи книги вже 30 років, я можу порівняти книжкові ринки різних країн і тільки на одному бачу однозначну тенденцію стабільного падіння попиту - на нашому. Незалежно від мови.

Ті, від кого залежить доля інтелекту нації - задумайтеся не тільки про рейтинги, будь ласка.

Фото Станіслава Лема тільки для того, щоб нагадати, що наступний рік в Польщі названий ім'ям нашого земляка-письменника, народженого у Львові. Чи багато ми приділяємо увагу йому, Агнон або Целлану?

Не буду говорити про інтелектуальний локдауне. Яка різниця, як його назвати, якщо ми не знаємо реальної ситуації із захворюваністю і тестуванням, реальної картини з діагнозами і заполненностью лікарень. Якщо все зовсім погано (а позитивні тести на рівні 1/4 - 1/5 від зроблених по країні говорять багато про що), треба вводити зараз і гіпержорстко, з відключенням метро і пасажирських поїздів. Якщо все терпить, то варто спланувати м'яку посадку на весь січень з кінця року, щоб бізнес встиг отторговалісь, отримати борги держказначейства і спланувати звільнення і відпустки, а держава - спробувати прийняти закони і постанови по компенсаціях, щоб не обдурити населення в черговий раз. Добре б нас розповісти реальні плани з вакцинацією, а також прийняти бюджет-2021 не під ялинку.

Креативні індустрії при смерті, а Мінфін не фінансує платіжки Культурного фонду тижнями. Чи не те саме очікується з платіжками інституту книги?

Ми не знали вимоги МВФ раніше? Варто заглянути в меморандум, там все написано. Клоунські номери по відношенню до МВФ проходили 15 років тому у Тимошенко і вже не пройдуть у нинішніх, це очевидно. Так може, варто зрозуміти, що воююча країна з розгромленої економікою не може обдурити світову спільноту без катастрофічних наслідків? Ти або сильний і впевнений в собі, або слабкий і слухняний, інакше не буває. Час «ч» це не по 20 січня, а 20 грудня, впевнений.

1. У ймовірний новий карантин і навіть незалежно від того, чи буде він довгим, остаточно закриються до 1/3 книгарень, недобитих попереднім карантином. Дивні умови отримання грантів інституційне підтримки від Українського інституту книги у вигляді неподання на інші аналогічні гранти, не дало можливості видавцям подавати на підтримку своїх магазинів і мереж, що оформлені на одну юр.особу. Ще більш дивна умова УКФ, що не підтримує книгарні-ФОПи, поставило учасників ринку в нерівні умови щодо підтримки. Таким чином (ура), мережі виживуть, немережеві магазини, мабуть, сильно скоротять поголів’я. З 1 січня, я думаю, багато хто припинить борсатися.

2. Видавці в очікуванні завершення процедури закупівлі від УІК на найменшу за останні роки суму і за самою дивною за ці роки процедурою відбору (менше 500 шт одного найменування в самому кінці кризового року – непозбувна бентега). Грантова підтримка, безумовно, багатьох врятує від краху, її формат, думаю, призведе Мінфін до чудової економії приблизно чверті суми від 150 млн. Формат допомоги в вигляді підтримки майбутнього випуску до кінця року з незрозумілої досі звітністю – розчулює.

Вчорашній випадок на Запорізькій книжковій Толоці, безумовно, на якийсь час приверне увагу ЗМІ до стану галузі. Доречі, стосовно асортименту Толоки - а чи великий асортимент книг українських новинок зараз на ринку, в тому числі в Запоріжжі?

Тому і я для шановних представників ЗМІ хочу надати кілька думок:
- в цьому році кількість виданих книжок зменшилась по накладу в 6 разів, а по назвах - вдвічі.
- держава в особі УІК тільки зараз запустила процедуру закупівлі книжок для бібліотек, в найкращому випадку видавці отримають гроші в кінці листопада- на початку грудня
- ми вдячні державі за закон 3377 про грантову підтримку креативних індустрій, без цих грошей більшу частину галузі очікує повний крах, але ці гроші також будуть в кінці року, пакет документів до закону не прийнято
- жебрацькі місцеві бюджети в цьому році в середньому вдвічі зменшили обсяг фінансування закупівлі книжок в бібліотеки до, за моєю оцінкою, 9-12 млн грн на всю країну.
- рівень купівлі прав на нові переклади впав приблизно в 3 рази
- книгарні зачиняються по всій країні, пік кризи на роздрібному ринку очікується в листопаді цього року
- рівень електронного піратства різко збільшився в зв‘язку з активним користуванням населенням електронними сервісами під час карантину
- середній наклад ринкової книги впав з рівня 1500 примірників до рівня 650-700 примірників
- значна частина потужностей друкарень не використовується

Вважаю за потрібне оголосити галузь зоною бідства, прийняти рішучі заходи на рівні керівників держави.

Декілька тижнів тому Верховна Рада прийняла напрочуд вдалий закон 3377 про підтримку нашої культури в кризу. Після звичайних історій з секвестрами, нарешті, до креативних індустрій повернулись обличчям. Але, нажаль, в порушення всіх можливих термінів, підпису Президента на законі немає. Всі плани інституцій в галузі допомогти видавцям, кінодіячам та ін, поки що зупинено.

Колеги, прошу зрозуміти, наскільки цей один підпис зараз важливий для нас усіх.

1. За даними Книжкової палати, випуск за 5 місяців 2020 в порівнянні з минулим роком склав рівно 11% по примірниках і 30% по кількості назв. Я звик довіряти Статистиці, але в цьому випадку, не приводячи детальні розрахунки, скажу, що вона трохи помиляється і справжня картина складає, за моєю оцінкою, 20% та 35%. Бажаючим поясню особисто.

2. Такого падіння друку не було з 1998-99 років, навіть світова криза 2008 не дала такого падіння. Зараз статистика покращиться за рахунок друку держзамовлення по підручниках, але ця історія має відношення тільки для певної частини видавців та друкарень, але не вільного книжкового ринку і більшості видавців.

3. Книгарні відкрилися після перерви в два з половиною місяці з накопиченими боргами і падінням продажів. За цей час значна частина покупців перейшла на користування онлайн-книгарнями зі зручним вибором та доставкою. Хтось знайшов себе в читанні електронних книжок. Таким чином, скоротилася кількість тих, хто буває в книгарнях. Додатково впали обсяги за рахунок транспортних обмежень та ще не знятих карантинних заходів. Вважаю, що в середньому, суми продажів в оффлайн книгарнях України, складають 40-45% від минулого року.

4. Фактично маємо ситуацію повної перебудови способів реклами, просунення, продажі книжок на сучасному ринку. Є країни, які підтримали традиційні бізнеси оффлайн продажів, є такі, які підтримали виробника і дали можливість ринку перебудуватися. Україна поки що не зробила жодного окремого кроку по підтримці галузі, жоден з проєктів не перейшов до статусу прийнятих документів на центральному та місцевому рівні. Інституція, яка відповідає за галузь, - Український інститут книги, - не приймала ніяких антикризових документів, тільки почала рух до збільшення традиційної програми фінансування закупівлі до бібліотек. На цьому шляху ще потрібно зробити багато кроків до отримання грошей видавцями, а термінового фінансування видавництва та книгарні потребують саме зараз.

5. Серед країн, на які нам є сенс звернути увагу, Франція, з дофінансуванням двомісячного обороту книгарень на виплати видавцям, Росія з антикризовим пакетом для галузі по 2%-ковим бланковим кредитам на зарплатню та відновлення виробництва, Хорватія, Чехія, Литва з терміновим додатковим фінансуванням бібліотечних закупівель.

6. Ті кроки, які пропонуються державою для малого бізнесу - кредити 5-7-9%, або 3-5-7% для видавців майже неприйнятні в зв‘язку з вимогами банків на тверду заставу. Наявність такої програми так і залишилася віртуальною, кредити отримали одиниці. Думаю, ЄДИНИМ ВАРІАНТОМ КРЕДИТУВАННЯ ДЛЯ ВИДАВНИЧОЇ ГАЛУЗІ Є 3-5-РІЧНІ БЛАНКОВІ КРЕДИТИ В РОЗМІРІ ТРЬОХМІСЯЧНОГО ОБІГУ ЗА ДРУГИЙ КВАРТАЛ 2019 року по комерційних виданнях на поповнення обігових коштів під гарантію держави зі стабільною ставкою 2-3%, дофінансування місцевою владою, зацікавленою в наявності книгарень певної суми на одну книгарню на рік незалежно від власника приміщення. Безкінечні розмови про допомогу тим, кому складно все одно закінчуються «денег нет, но Вы держитесь» - нарешті потрібно зрозуміти, що культури це не може стосуватись. Креативні індустрії складно запустити і легко втратити. Ціна питання 250-300 млн грн кредитування, 25-30 млн грн на рік компенсація відсотків(1 млн €) по кредитам, 50-60 млн грн максимум по компенсації оренд на рік(2 млн €)

7. Окремим питанням є виживання авторів в складні часи. За всі часи незалежності Україна, як держава, ніколи не дбала про власних письменників крім незрозумілої щорічної подачки на Спілку Письменників, яка не має відношення до ринку книг. Вважаю можливим скопіювати простий естонський досвід - дофінансування державою гонорарів при комерційних виданнях вітчизняних авторів для вільного ринку накладом не менше якогось. Рішення приймає Рада з відомих діячів культури щомісячно згідно заявкам видавців, гроші до 2000€ за книгу сплачуються напряму письменникам. Це може бути 200-300 таких платежів на рік. Кому платити - це відповідальність виключно експертної ради, ніяких тендерних процедур не існує. Ціна питання 0,5 млн € для України.

8. Декілька країн Європи мають систему підтримки галузі через системну закупівлю всіх книжок, які видаються масовими накладами, крім учбової, наукової, рекламної, еротичної, наприклад, Норвегія, Казахстан, Хорватія, в кількості 300-500-1000 примірників. Держава перевіряє тільки чесність ціноутворення. Для Україні, якщо така кількість складе 500 примірників, щорічна сума такої підтримки складає(для 4000 назв по 100 грн в середньому) 200 млн грн. Для 6000 назв(в не кризовий рік) - 300 млн грн, 10 млн €.

9. Місцева влада, яка на різних рівнях, згідно правил адміністративної реформи, повинна опікуватись культурою, думаю, повинна хоч би скопіювати подібні дії, а громадськість перевірити чесність процедур, або публічно оголосити власну територію зоною культурного лиха. Таких зон в країні вистачає, давайте їх назвемо.

10. Таким чином, прорахунки вище дають зовсім скромну суму в 13,5 млн євро, або 400 млн грн на рік. Чи коштує культурна та інформаційна безпека цих грошей?