Коли радянські гумористи жартували з приводу синіх кур в авоськах домогосподарок, вони не знали, що через 50 років саме авоська може зупинити занепад паперового книговидання.

Почалося зі зростання рівня життя та освіченості в Китаї, Індії та Бразилії, мешканці міст та навіть сіл цих країн приєдналися до "золотого мільярда" не тільки по зацікавленні в читанні, а й по використанню іншого "блага цивілізації" - туалетного паперу. Далі - більше. Діти Нігерії та Свазіленду отримали памперси. На відміну від книг та газет, вторинній переробці ці види використання продуктів целюлозного виробництва, не підлягають.

Коли баржа заблокувала Суецький канал, ми не знали, що це призведе до зростання ціни перевезень в 6-7 разів, що дешеві товари, такі, як книжки та папір, стануть невигідними для перевезень, більшість фрахту з Китаю піде вздовж Африки, британські видавці заберуть замовлення з Гонгконгу, бразильська целюлоза зіткнеться з відсутністю контейнерів і цей логістичний колапс призведе до подорожчання, а після цього - зникнення вільного ринку паперу в Європі.

Коли китайські відправники товарів з Алі-Експрес почали вкладати кожне відправлення в красиву картонну тару, а пакувальники Амазону - в цупкий крафт-папір, ніхто не думав, що російські та мексиканські целюлозно-паперові комбінати стануть масово переходити з виробництва офсетного паперу на крафт та картон.

Коли лідери великих країн оголошували карантини та локдауни, вони не знали, що в США та Британії на 20% зросте попит на паперову книгу, яка стане не тільки зручною в доставці, а й ліками від депресії, а це призведе до системних зривів постачання книжок великими видавництвами в мережі та інтернет-книгарні.

Коли українські парламентарії приймали революційне законодавство про є-підтримку, а видавці раділи попиту, що зріс в декілька разів, ніхто не міг передбачити, що додрук тих самих накладів, що закінчилися, буде відбуватися в лотерейному режимі з ціною паперу на 80-90% більшою, ніж півроку тому.

Коли весь світ зрозумів проблемність пластикових пакетів, ще не було нікому відомо про те, про що я сказав вище. А зараз щоденно мільярди пакетиків з крафтового паперу, що летять в сміття, залишають нас без детективів, класики, дитячих книжок.
І тільки авоська може зберегти книжковий ринок в доброму стані. Навіть без синьої курки.

Професійне. Розрахунки по Єпідтримці та книжковому ринку. 10 тез.

1. Розмір ринку. Цього не знає ніхто, Держкомстат та Податкова не допоможуть. Мої емпіричні розрахунки дають приблизно продаж без держзамовлення та навчальної літератури приблизно 1 млн примірників книжок, виданих в Україні і 0,2 млн - завезених з Росії та піратських. Чверть або третина з цього обсягу - супермаркети та ринки без касових апаратів та маркетплейси, те, що не прийме участь в продажах по програмі. Зате якась частина учбової літератури, як і значна частина книжок з Росії в програму потрапить.

Дехто каже, що корупція та крадійство у нас в крові. Навіть Л. І. Брежнєв, кажуть, вважав, що низькі зарплати компенсуються дрібними крадіжками у держави.
Спочатку це були гаїшніки, продавчині в овочевих крамницях, потім пішли медсестри, дільничі, провідники в потягах.
Потім - прокурори, судді, депутати.
2014 рік трохи обмежив апетит у цієї категорії. 2015 навіть когось налякав. Громадянське суспільство відволікання від волонтерів і почало думати над іншими проблемами. Потім - апатія.
Що ми маємо зараз?

Друзі, під‘їхала свіжа статистика від Книжкової Палати.
Падіння випуску книжок до рівня минулого року - 10% по назвах та 20% по накладу. До рівня супер кризового 2020 року!
Це вже не зона бідства, це вже рівень, після якого буде майже неможливо повернутись навіть на рівень виживання галузі.
1 мілліон примірників на місяць. А, враховуючи, що в цих цифрах є держзамовлення на підручники, то книжок для ринку - зовсім обмаль.
Припустимо, що хтось з колег «забуває» надіслати сигнальні примірники, все одно, вже потрібно говорити про те, що навіть двома сотнями додаткових мільйонів на бібліотеки цю кризу не подолати.
Після прийняття на Уряді Програми Підтримки Читання та Парламентом закона по пільгам на Податок з прибутку, потрібно вимагати від Мінфіну та Мінекономіки прийняти участь в створенні Дорожньої карти підтримки галузі.

В середньому, одна книжка готується місяців 8. І ще місяць на друк. Так, як вагітність. Частіше за все видавці намагаються видати книжки до виставок. Бо - гроші. І іноді - визнання, призи. Але - гроші. Гроші. Бо для того, щоб видати до терміну книжку, більшість видавців влазять в борги.

В нашій країні видавці на свої заробітки не їздять на Багамські острови і не купують Бентлі. Вони живуть від кризи до кризи.

Колеги активно взялись рахувати обсяг ринку, темпи його падіння, темпи повернення книжок з Росії на український ринок. Це непогана справа, коли тобі потрібно поставити табличку на могилу українського видання та написати епітафію та історію хвороби.

Порахуємо інше.
2018 рік - закупівля УІК 121 млн грн, закупівля МІП 25 млн грн
2019 рік - закупівля УІК 87 млн грн, закупівля МІП-МКІП 36 млн грн
2020 рік - закупівля УІК 48 млн грн, закупівля МКІП - 16 млн грн
2021 рік(в бюджеті) УІК 50 млн грн, МКІП - 1,5 млн грн
Так чином, динаміка наступна: 146/123/64/51.5.

Зробимо аналіз в порівняних цінах. Буду умовно рахувати інфляцію в галузі 10% на рік(думаю, вона трохи більше, але не надважливо для рахування тенденцій)
146/111/51/34 млн(використано складний %).

Таким чином, присутність держави на комерційному книжковому ринку(закупівля), зменшено в 4,3 рази.

Для розуміння ситуації потрібно додати, що пропорційно зменшилась і участь місцевих бюджетів.

Треба додати, що в 2020 році, завдяки активній позиції УАВК, УІК, Мінкультури та Гуманітарного Комітету ВР, втрати галузі від локдаунів було частково компенсовано на 87,5 млн грн(62,5 Мінфін технічно зрізав). В 2021 заплановано ще одну програму УІК, пов‘язану з держзамовленням на книги до ювілею країну, на яку направлено гроші з інших, призупинених програм галузі.

Коли кажемо про поновлення рівня фінансування галузі, порівняно з 2018 роком, справа йде про 121+33%=161 млн грн на бібліотечну закупівлю. При середній ціні книги на рівні 130 грн це всього 1,2 млн книжок на 14.000 публічних бібліотек країни - менше 100 книжок на одну бібліотеку, 4 грн, або 15 евроцентів на одного громадянина(зараз маємо 4 євроцента)

Треба зрозуміти, що по рівню фінансування бібліотек ми відстаємо від цивілізованих країн не на відсотки і не в рази, а на майже два порядка(для тих, хто пам‘ятає шкільний курс математики), потрібні не системні зміни, потрібне радикальне законодавче рішення.

Поодинокі волання видавців вже не можуть привернути увагу суспільства, до них звикли. Іноді ж з‘являються нові книжки? Ну й добре. Погано школярі написали тести? Треба змінити систему тестування, вони були складені недолуго. Неконкурентні українські виші? Можна змінити ректорів. Суспільство піддається інформаційному впливу російської пропаганди? Це залишки радянського виховання. Керівники громад знищують бібліотеки? Ми їм заборонимо. На словах. А жорстких бюджетних нормативів, які потрібно виконувати, приймати не будемо, бо тоді ж буде складно спиляти приміщення бібліотек в селах та містечках. Ну, і т д

Міністерство Культури підготувало програму підтримки читання. Чи стала вона документом, який затверджено Кабміном, з підтвердженим фінансуванням на рівні Мінекономіки та Міністерства Фінансів. Ні. Тоді навіщо така Програма? Може, є сенс суспільству це спитати у цих Міністерств? Чому ж ми мовчимо?

В минулому році книговидання впало на 40% в Україні, більше, ніж у будь-кого в Європі. В цьому(дивись фото) - на 80% до першого кварталу минулого року.

Дякуючи активній позиції Міністерства, видавці отримали 82 мільйони гривень інституційної підтримки(ще 68 млн з виділених в бюджеті, Мінфін секвестрував, зробивши обмеження для великих видавців, але не поділився цими грошима з маленькими, або з письменниками) на видання нових книг. Таким чином, в статистику вони ввійшли.
З нового року ми вже пережили короткий локдаун в січні, який зупинив галузь, в тому числі, продаж нових, інституційно підтриманих книжок.

Інтелектуальний локдаун. Тільки сьогодні до мене дійшло, що ми живемо в ньому багато років. Кіно, за рідкісними винятками, в загоні, книги в бібліотеках, в основному, старі, освіченість замінена дипломом, міністри пропагують нечитання книг, депутати вважають за краще переглядати сайти з повіями і машинами, рівень дискусій в суспільстві радує своєю одноманітністю. Літературознавство, як наука, зупинилося на класиці. Поети перестали збирати стадіони і площі.

Запитуючи друзів раз на тиждень про те, що вони читають, я намагаюся організувати хоча б коротке обговорення книг між ними.
Видаючи книги вже 30 років, я можу порівняти книжкові ринки різних країн і тільки на одному бачу однозначну тенденцію стабільного падіння попиту - на нашому. Незалежно від мови.

Ті, від кого залежить доля інтелекту нації - задумайтеся не тільки про рейтинги, будь ласка.

Фото Станіслава Лема тільки для того, щоб нагадати, що наступний рік в Польщі названий ім'ям нашого земляка-письменника, народженого у Львові. Чи багато ми приділяємо увагу йому, Агнон або Целлану?

Не буду говорити про інтелектуальний локдауне. Яка різниця, як його назвати, якщо ми не знаємо реальної ситуації із захворюваністю і тестуванням, реальної картини з діагнозами і заполненностью лікарень. Якщо все зовсім погано (а позитивні тести на рівні 1/4 - 1/5 від зроблених по країні говорять багато про що), треба вводити зараз і гіпержорстко, з відключенням метро і пасажирських поїздів. Якщо все терпить, то варто спланувати м'яку посадку на весь січень з кінця року, щоб бізнес встиг отторговалісь, отримати борги держказначейства і спланувати звільнення і відпустки, а держава - спробувати прийняти закони і постанови по компенсаціях, щоб не обдурити населення в черговий раз. Добре б нас розповісти реальні плани з вакцинацією, а також прийняти бюджет-2021 не під ялинку.

Креативні індустрії при смерті, а Мінфін не фінансує платіжки Культурного фонду тижнями. Чи не те саме очікується з платіжками інституту книги?

Ми не знали вимоги МВФ раніше? Варто заглянути в меморандум, там все написано. Клоунські номери по відношенню до МВФ проходили 15 років тому у Тимошенко і вже не пройдуть у нинішніх, це очевидно. Так може, варто зрозуміти, що воююча країна з розгромленої економікою не може обдурити світову спільноту без катастрофічних наслідків? Ти або сильний і впевнений в собі, або слабкий і слухняний, інакше не буває. Час «ч» це не по 20 січня, а 20 грудня, впевнений.

1. У ймовірний новий карантин і навіть незалежно від того, чи буде він довгим, остаточно закриються до 1/3 книгарень, недобитих попереднім карантином. Дивні умови отримання грантів інституційне підтримки від Українського інституту книги у вигляді неподання на інші аналогічні гранти, не дало можливості видавцям подавати на підтримку своїх магазинів і мереж, що оформлені на одну юр.особу. Ще більш дивна умова УКФ, що не підтримує книгарні-ФОПи, поставило учасників ринку в нерівні умови щодо підтримки. Таким чином (ура), мережі виживуть, немережеві магазини, мабуть, сильно скоротять поголів’я. З 1 січня, я думаю, багато хто припинить борсатися.

2. Видавці в очікуванні завершення процедури закупівлі від УІК на найменшу за останні роки суму і за самою дивною за ці роки процедурою відбору (менше 500 шт одного найменування в самому кінці кризового року – непозбувна бентега). Грантова підтримка, безумовно, багатьох врятує від краху, її формат, думаю, призведе Мінфін до чудової економії приблизно чверті суми від 150 млн. Формат допомоги в вигляді підтримки майбутнього випуску до кінця року з незрозумілої досі звітністю – розчулює.