1. Видавництва вижили. Доля книжок українською мовою суттєво збільшилася. Українці читають. Нові книгарні відкриваються. Дистанційні продажі в Європу збільшилися. Це - позитив.

2. Тепер окремо по кожній проблемі. Окреслимо їх:
- піратство;
- книжка з Росії;
- відсутність бібліотечної реформи;
- відсутність державної політики в галузі;
- читачі, які втратили домівки

3. Піратство, як паперове, так і електронне, змінилося в часи навали. Якщо тих, хто друкує в Україні піратським способом російські книжки, і розповсюджує їх з несправжніми вихідними даними (чи то копіює те, що було написано у вкраденому файлі, чи то ставить фальшиві дані казахських, литовських або латвійських видавництв, чи то навіть придумують щось дивне, видавництва українських вишів радянського часу і т п), до широкомасштабного наступу можна було назвати дрібними шахраями, зараз це - справжні злочинці, які підривають інформаційну безпеку країни, що воює. Піратство електронне тепер поділено на сайти країни-агресора, яка, фактично припинила боротьбу з піратством у себе, але які забанені українськими правоохоронцями, сайти третіх юрисдикцій, де сховалися російські пірати, та українські пірати, які ховають своє обличчя за патріотизмом та бажанням «відрекламувати» книдки українською і донести їх до читача, який не має де прочитати українське слово в умовах війни. Але всі злочинці не мають національності, їхня нація - злочин. Окремо можна поставити тих, хто возить російські книжки через Польщу, Туреччину, Угорщину, формально це - не заборонено законом, це все для особистого споживання. Порушує закон той, хто ці книжки продає кінцевому споживачеві на ринку та в інтернеті на сайтах-одноденках та в маркетплейсах відомих платформ. Таких книжок ще небагато і вони дорогі, але, невже ці люди не розуміють, що коять?

4. Президент в червні не підписав закон, який було прийнято 306 голосами одноголосно, і який забороняє ввезення та продаж книжок походженням з РФ та РБ. Не підписав, не наклав вето. Закон просто зник. Я все ще маю надію, що в будь-який момент цей закон буде підписано та опубліковано. Бо і сьогодні ті залишки книжок з РФ, які потрапили в країну минулої зими, ще суттєво впливають на ринок. Тим більше, що вони стають прикриттям для діяльності піратів, що додруковують їх сьогодні. Війна закінчиться і питання інформаційної агресії виникне знов.

5. Державний бюджет в 2022, зрозуміло, не був виконаний в частині гуманітарних питань. Наповнення бібліотек не могло бути приоритетом для країни, яка захищає сам факт власного існування. Але зараз, коли економіка оговтується, бюджетні процеси поступово приходять до тями, потрібно зрозуміти, що публічні бібліотеки сьогодні, - це останнє місце, де концентровано знаходиться радянська і російська пропагандистська продукція. Сьогодні там, згідно офіційних даних, приблизно 65 мільйонів книжок походження з Радянського Союзу, з марксистсько-ленінськими передмовами, які морально та фізично застарілі, і ще приблизно 20 мільйонів примірників книжок російських видавництв, які або пропагують російські правоохоронні органи, або розповідають історію так, як її бачать в Москві. По пепередніх даних, приблизно 6 мільйонів примірників такої продукції за рік підготовано бібліотекарями до списання, але це приблизно той же темп списання, яке йде роками. Проблема не в тому, як знищити макулатуру, проблема в тому, що її немає чим замінити. Більша частина публічних бібліотек просто перестане існувати, якщо місцева влада, яка роками не поповнювала запаси бібліотечних фондів, зараз прийме рішення викинути на звалище ці неліквідні запаси. В цивілізованому світі книжка в публічній бібліотеці працює максимум 10-12 років.

6. Чи потрібно Україні 15.000 публічних та стільки ж шкільних бібліотек (на підконтрольній території станом на 2021 рік). Ні, якщо врахувати європейській досвід, вкласти гроші в приміщення, технології, логістику, потрібно десь третина з цієї кількості. Але не механічне закриття частини бібліотек, а переобладнання приміщень, навчання персоналу, сучасні технології. Чи тільки бібліотеки повинні змінити галузь? Ні, її змінять відповідні закони, які по-справжньому закриють піратство, віднормують видатки на нові фонди бібліотек, зроблять освіченість важливіше дипломів. А головне - будуть виконуватись. В часи війни, влітку 2022 року, законодавці прийняли ще один дуже важливий закон, при книжкові сертифікати та оренду книгарень. Цей закон почав створювати європейську культуру відносин в галузі. Його дія не призупинена законом про бюджет на час військового стану, але й не виконується. Досвід минулої зими, закон про є-підтримку, показав, що кількість потенційних читачів набагато більше, ніж ми думали, вони не долучені до книжкового ринку через об‘єктивний брак коштів та відсутність новинок в бібліотеках. Інтелектуальне здоров‘я нації може бути посилене саме через такі, як є-підтримка, механізми. Європа має величезний досвід в таких справах. Тут і цільові культурні сертифікати в Італії, і окремі книжкові додати в Угорщині, які дозволяють списати суму куплених книжок з податків для вчителів, та ін.

7. Окремим викликом в 2022 році стала підтримка читачів, які поїхали через війну з рідних домівок на Захід України та за кордон. Видавці подарували не менше 2 млн примірників книжок своїм співвітчизникам, але видавці не можуть бути головним донатором культурної сфери, співробітники видавництв теж мають годувати власні сім‘ї. На жаль, за цей рік, ані наша держава, ані уряди країн Європи не створили жодної системної програми, яка мала завданням підтримку нашої галузі. В той час, як в кожному великому місті Європи є російська книгарня, або відділ в книгарні місцевих мережевих операторів, українських книгарень - одиниці, це маленькі яточки при новостворених українських установах для біженців. Росіяни, навіть в умовах санкційних обмежень, змогли відкрити цілу нову мережу книгарень по столицях країн Балтії та Східної Європи. Питання державної політики стосовно забезпечення культурних потреб біженців стоїть особливо гостро, вони фактично витіснені в Європі в емігрантський «русский мир». Європейські уряди взяли на себе матеріальне, нам потрібно подбати про духовне, якщо ми хочемо масово повернути наших співгромадян додому. Кожен місяць на чужині зменшує відсоток майбутнього повернення.

8. А що ж зі статистикою на книжковому ринку? Ніхто, насправді, точно не знає ситуації. Книжкова палата нарахувала всього 10 мільйонів примірників нових видань за весь рік, думаю, ця цифра занижена на половину, але навіть 15 мільйонів примірників, з яких частина друкувалася до 24 лютого, це критично мала цифра. Станом на сьогодні, частина друкарень взагалі припинила існування, я є власником такої друкарні в місті Дергачі на кордоні з РФ, яке після звільнення втратило більшість населення, знищено електрику та іншу інфраструктуру. Ті книжкові друкарні, які залишилися, здебільшого знаходяться в Харкові і завантажені на 15-20% від обсягів виробництва минулого року. Невеличкі друкарні на Заході країни теж не дуже перевантажені. Таким чином, ми не тільки в втрачаємо книжковий ринок, ми втрачаємо виробничу інфраструктуру. Поновлення таких, здавалося б, нескладних виробництв займе багато років. Те ж саме з кадрами у видавництвах. Рік галузь протрималася на ентузіазмі. Якщо видавці значну частину обсягів закривають додруками та передруками, автори, в значній частині, втратили свого замовника і читача. Зупинивши творчій процес, його складно почати, якщо видавець не має грошей на замовлення. В першу чергу це стосується видавців та авторів навчальної літератури.

9. Ринок продажів книжок, якщо рахувати в грошах, зменшився тільки на 25-30 відсотків, але в примірниках, через величезну інфляцію в галузі, це паління складає приблизно 55-60%. Яка ще галузь промислового виробництва втратила обсяги настільки? Якщо видавці та письменники мовчать про жахливий стан галузі і іноді підбадьорюють один одного статистикою продажів української класики та історичної літератури, це не означає, що ринкові процеси в галузі покращуються. Запас витриманісті у багатьох учасників ринку вичерпано. Я є одним з тих, хто серед колег займає найбільш оптимістичну позицію, я вірю у відновлення ринку при мінімальних позитивних рухах з боку європейських партнерів нашої держави, або українських чиновників. Я бачу можливості наповнення ринку.

10. Чому ж відкриваються книгарні? По-перше, поки що вистачає асортименту, включно з книжками, надрукованими до лютого минулого року і тому, дешевими. По-друге, учасники ринку розраховували на виконання держустановами закону про компенсації орендної платні. По-третє, багато хто вірить в швидке закінчення бойових дій і потік допомоги з Заходу на відновлення, в тому числі і гуманітарної сфери. Ті видавці, які не втратили надію, теж вкладають власні невеличкі обігові кошти в книжки в очікуванні дива.
Колеги, прошу висловити власні думки стосовно обсягу ринку та подальших рухів на ньому. Чи традиційно впаде ринок в квітні з потеплінням? Чи слід очікувати державних програм? Як дістатися до наших читачів в Європі?

На фото пам'ятник Григорію Сковороді, який залишився на руїнах музею

1. Український книжковий ринок працює, хоча майже десять місяців війни серйозно на ньому позначилися. Вже ніколи він не буде таким, як був. Звісно, ми можемо очікувати, що держава згадає про незавершену є-підтримку, яка допомогла галузі зустріти війну в більш-менш пристойному стані, без цього все було би набагато гірше. Нова така допомога після перемоги дасть можливість відновити втрачене хоча б частково.
2. Почнемо зі стану ринку. Його обсяг ніхто не рахував. Головні чинники ринку в цьому році:
⁃ завершення російської експансії, маю надію, назавжди. В перші два місяці року, коли є-підтримка спустошувала полиці книгарень, росіяни встигли перекинути в Україну величезні товарні залишки, які досі займають простір на нашому ринку. Заборон немає, крім внутрішніх, багато книгарень самообмежилися від книжок, які походять з РФ та Білорусі;
⁃ значна частина читачів, які купували книжки російською, принципово цього не роблять;
⁃ мільйони тих, хто купував книжки, перебувають поза межами України, а доставка за кордон часто виходить дорожчою, ніж власне замовлені книги;
⁃ собівартість нової книжки зросла за рік приблизно в 2,3 рази. Це обумовлено, насамперед, здорожчанням енергоносіїв на світовому ринку та дефіцитом паперу в Європі. Зростання цін в галузі сповільнилося, але не закінчилося;
⁃ частина книгарень та покупців залишилися на окупованих територіях та в зонах активних бойових дій, частина покупців втратили домівки або змінили місце проживання. Це не покращило стан розрахунків всередині ринку, але більша частина тих, хто продає книжки, сплачують вчасно;
⁃ Відкриваються нові книгарні, що свідчить не тільки про перспективи ринку, а й про очікування з боку видавців виконання державою зобов’язань щодо повернення частини видатків на оренду згідно з новим законом;
⁃ Протягом майже пів року Президент не підписує закон, який забороняє видання та продаж в Україні всього, що пов’язано з Росією та Білоруссю – видавничої продукції, творів та ін. На все радянське, дорадянське і написане російською в інших країнах, у тому числі в Україні, закон не поширюється;
⁃ підняли голову українські пірати, які видають тут і відкрито продають книжки, видані в РФ після 24 лютого. Держава ігнорує звернення про зупинення продажу таких видань;
⁃ українським видавцям не вдалося суттєво збільшити продаж авторських прав на українську літературу в інші країни, присутність на книжкових виставках та в книгарнях інших країн, але є чинники, які дають підстави поглянути на майбутнє з деяким оптимізмом.
3. Щодо перспектив книжкового ринку України. Все, що могли зробити учасники ринку для збереження рівня продажів, зроблено. Подальший стан книговидання залежить не тільки від успіхів ЗСУ на фронті, але і від кількох факторів, які вже сьогодні визначає позиція нашої держави:
⁃ термінова заміна радянських та російських за походженням книжок у фондах публічних та шкільних бібліотек;
⁃ проведення, нарешті, реформи бібліотечної мережі з обов’язковим визначенням, хто конкретно(держава чи громада) відповідає за поповнення та заміну фондів публічних бібліотек;
⁃ нові нормативи, які вимагатимуть наявності у фондах бібліотек ВНЗ та шкіл книжок не тільки українською, а і мовами країн ЄС;
⁃ Остаточне витіснення з українського ринку філій російських видавництв, звісно, у законний спосіб;
⁃ Реалізація норм законодавства про книжкові сертифікати;
⁃ Залучення закордонних спонсорських коштів через МКІП для поповнення бібліотечних фондів вже у 2023 році.
4. Великою проблемою галузі, або ж зоною зростання –як вам більше подобається, є кадрова. Відтік спеціалістів з підготовки книжок до друку за кордон, в тому числі і назавжди, зробить неможливим збільшення обсягів книжкової продукції після війни, коли постане питання швидкої заміни видань з РФ у бібліотеках та задоволення високого попиту книгарнях.
5. Впевнений, що війна та переможні дії ЗСУ народять для галузі цілу плеяду нових авторів, яким є що сказати читачам, і таким чином вплинути на розвиток суспільства.
6. Написав про план видання в 2024 році книжки спогадів колишнього канцлера Німеччини фрау Меркель - отримав очікувану дозу прокльонів та образ в інтернеті, в тому числі, в книжкових телеграм-каналах.
Цього разу вважаю за необхідне відповісти.Так, політика Європи щодо України та Росії багато років поспіль була не на нашу користь. Так, Ангела Меркель була однією з тих, хто цю політику уособлює. Однак, чи завжди українські політики були зразками спротиву росії? Вони точно були гідними діалогу з Європою про загальнолюдські цінності? Від 1991 року українські політики не продавали українську незалежність росії?
7. Шановні критики, Ви настільки не довіряєте своїм співгромадянам, що вважаєте, що вони не зможуть адекватно і критично сприйняти інформацію з перших рук рідною мовою від людини, яка все знає про те, як створювалася європейська політика в роки, які передували початку війни в 2014, як відбувався фактичний дозвіл росії окупувати Крим? Ви впевнені, що нам не варто знати про її бачення Мінських угод? Ви знаєте краще?
А люди, які уособлюють українську політику сьогодні, їхні аналітики та помічники, працівники МЗС, теж не повинні побачити це видання українською?
Якщо особисто Вам муляє перспектива взяти в руки цю книжку, можливо, Ви не будете заперечувати, якщо це зробить хтось інший?
8. Книжковий ринок в Україні має пропонувати читачам виключно видання українських авторів, які жодного разу не "стратили" у Ваших очах? А всіх зарубіжних потрібно перевірити на лояльність?
Може, для зачистки ринку вистачить прибрати з нього книжки сучасних авторів з РФ та Білорусі та виданих там перекладів, а все інше відрегулює ринок?
Чи впевнені Ви, що постійний тиск на видавців допомагає книжковому ринку, збільшує пропозицію, розвиває інтелект та художній смак читачів?

Професійне. Але не тільки для видавців та авторів.
1. Протягом останнього часу відбулося три події, які вплинули на книжковий ринок взагалі і конкретно на діяльність видавництва Фоліо, яке я очолюю 32 роки.
Йдеться про непідписання Президентом закону про заборону книжок походженням з РФ та інші заходи підтримки книжкового ринку; суттєву зміну валютного курсу і взагалі валютної поведінки держави; і влучання російських ракет в одну з книжкових друкарень Харкова.
2. Після ухваленні 306-ма голосами депутатів книжкового закону галузь могла б спати спокійно. Передбачалося, що держава встановить кілька нових правил:
- ввезення книжок з РФ та Білорусі(в тому числі через треті країни) заборонялося б, окрім 10 штук для власного споживання;
- друк авторів з РФ та РБ(які мають, або мали паспорти цих країн) в Україні був би заборонений, незалежно від мови. Друк книжок громадян СРСР та Російської імперії(наприклад, Олексій та Лев Толстой) - дозволено, незалежно від мови
- друк перекладів з інших мов мали дозволити лише українською, мовами ЄС, мовами корінних народів. Тобто, заборонити - російською;
- продаж того, що завезено з РФ раніше, заборонити;
- ввезення надрукованого Росією з третіх країн - через дозвіл Держтелерадіо;
- виняток - друк текстів, створених громадянами РФ, міг бути дозволений держустановам за умови, що вони не книги не потраплять на вільний ринок.
Закон не підписано протягом 14 діб, а отже - Президент втратив право вето. Оскільки його не підписано і досі, схильний думати, що закон так і залишиться непідписаним. Розраховувати, що його підпише спікер і опублікує, також немає підстав. Як результат, всі перераховані вище пункти - не діють.
Я вже бачив книжки, ввезені через Сербію; знаю про налагоджений логістичний маршрут через Туреччину; потримав у руках «ліві» книжки, що приїхали з Молдови. Я особисто придбав книжку(не буду називати, щоб не рекламувати злочинців), яка написана у 2021 році в Америці, перекладену російською мовою і видану в квітні в Москві, а далі переверстану та надрукована українськими піратами російською офсетним способом у м'якій обкладинці дуже дрібним шрифтом з вихідними даними 2016 р (щоб не було претензій щодо відсутності дозволу Держтелерадіо) Таллінн (!), (щоб не було заборони російського). Зауважу, що український законний видавець продає свій свіжий наклад українською втричі(!) дорожче.
Це лише одна з перших ластівок, адже заборона в законі не спрацювала. Видавці мусять бути готові до повернення в піратські інтернет-книгарні та на ринки дешевого контрафакту якраз в той момент, коли вони заледве виживають, знекровлені зростанням цін, про яке далі.
3. Ціноутворення. У нашій галузі трапляється дуже різноманітна продукція.. Майже немає повністю однакових книжок по собівартості. Якщо орієнтуватися на середню «температуру по палаті», то можна розкласти собівартість масової сучасної перекладної книжки на три рівні частини приблизно так:
- 1) права, переклад, підготовка, утримання видавництва;
- 2) папір, картон, інші поліграфічна сировина;
- 3) друк, матеріали для друку(форми, фарба, клей та ін), транспорт.
Як базу для порівняння можемо взяти період з липня липень цього року до липня минулого, який був останнім місяцем стабільності по цінах на папір в світі. Саме тоді склалися одночасно фактори, які призвели до жорсткого дефіциту та цінової турбулентності. Таким чином:
- 1) зростання приблизно разом з курсом долара до гривні, не набагато менше, ніж курс, 30%;
- 2) зростання 190-200%, майже втричі. Один і той же папір офсетний за цей час здорожчав з 28 до 82 тис грн/т
- 3) зростання поліграфічних матеріалів, дефіцит всього, що їде з Китаю, суттєве зростання енергоносіїв для роботи друкарень, 80% в середньому.
Таким чином, (30+190+80)/3=100%. За рік книжка повинна подорожчати вдвічі. Але, враховуючи права, куплені за старим курсу, залишки матеріалів за старими цінами, економію видавців на всьому, в тому числі заробітній платі для співробітників, справжнє зростання буде відставати в середньому на 4-5 місяців (редакційно-друкарський цикл роботи над книжкою).
4. Як багато хто вже знає, цього тижня вороги влучили двома ракетами в книжкову друкарню в Харкові. Ті українські покидьки, які коригували вогонь ворога, знали, що вони б'ють по книжках. Ті російські покидьки, що визначали цілі для ракет, точно знали, що вони б'ють саме в друкарню, поруч немає інших будівель. Серед видавництв, які друкували книжки в цій друкарні, є і Фоліо. Я пишу про це зараз, не благаючи про допомогу: витримали в лютому, витримаємо і в серпні. Однак мушу сказати, що втрачено приблизно двомісячний обсяг друку однієї друкарні. Далі вона не зможе щомісячно видавати на ринок якусь кількість українських книжок, ринок втратить в рік кілька мільйонів примірників української книжки. Ворог отримав перевагу на інформаційному фронті.
5. Я свідомо складаю цей пазл. Держава продемонструвала власну позицію - книжки з Росії, яких було дуже багато завезено на нашу територію, продовжують продаватися в книгарнях України, в Інтернеті. Піратські копії будуть поступово заміщувати оригінальні. В часи війни правоохоронці навряд чи займатимуться закриттям нелегальних інтернет-книгарень та друкарень, а також зупиняти незаконну підприємницьку діяльність з книжками. Якщо на це не було часу і до війни, то зараз – марно й сподіватися. Російські наративи продовжать вбивати українців через токсичні книжки, одночасно з тим, як російські наративи прилітають до нас разом з ракетами з "русского мира".

1. мені часто кажуть, що є багато росіян, які не підтримують Путіна, які очікують його смерті, які навіть іноді в соцмережах пишуть »нет войне», які інтелігентні, не подадуть руки Гіркіну і т д, навіщо ти в своїх публікаціях пишеш, що вони теж винні? вони ж проти?
2. мені часто кажуть, навіщо ти зараз проти російської культури, навіщо ти стільки років борешся проти існування на українському книжковому ринку книжок походженням з Росії?

В лютому 2015 разом з Остапом Семераком ми підняли питання про повне ембарго для книжок з держави-агресора. Тоді суспільство, в тому числі наше професійне середовище, виявилися не готовими до цього рішення.
Я 7 років особисто переконував всіх, хто є дотичним до цієї сфери. Поступово все зрушило з місця: ліцензування ввезення, перші санкційні списки...
Але зараз стоїть питання так:
1. Жодної книги з Росії - через кордон.
2. Жодної електронної книги з Росії через будь-яку систему продажів
3. Жодної книги з Росії, які були завезені раніше - в продажу
4. Жодної книги з Росії, виданої після 1 січня 1992 - в бібліотеках
5. Жодної книги, підготованої російськими видавництвами, або в співпраці з ними - в українських друкарнях
6. Жодної книги авторів, які живуть на території Росії зараз - в перекладі на українську.
7. Жодної філії російських видавництв в Україні
8. Жодного перекладу з іноземних мов на російську в українських видавництвах.
9. Російською тільки книги українських російськомовних авторів, бажано з одночасним виданням українською, наприклад, з 1.01.2023.
10. Програма швидкого розвитку англійської мови в Україні.
Стівен Кінг нас вже підтримав.

Коли радянські гумористи жартували з приводу синіх кур в авоськах домогосподарок, вони не знали, що через 50 років саме авоська може зупинити занепад паперового книговидання.

Почалося зі зростання рівня життя та освіченості в Китаї, Індії та Бразилії, мешканці міст та навіть сіл цих країн приєдналися до "золотого мільярда" не тільки по зацікавленні в читанні, а й по використанню іншого "блага цивілізації" - туалетного паперу. Далі - більше. Діти Нігерії та Свазіленду отримали памперси. На відміну від книг та газет, вторинній переробці ці види використання продуктів целюлозного виробництва, не підлягають.

Коли баржа заблокувала Суецький канал, ми не знали, що це призведе до зростання ціни перевезень в 6-7 разів, що дешеві товари, такі, як книжки та папір, стануть невигідними для перевезень, більшість фрахту з Китаю піде вздовж Африки, британські видавці заберуть замовлення з Гонгконгу, бразильська целюлоза зіткнеться з відсутністю контейнерів і цей логістичний колапс призведе до подорожчання, а після цього - зникнення вільного ринку паперу в Європі.

Коли китайські відправники товарів з Алі-Експрес почали вкладати кожне відправлення в красиву картонну тару, а пакувальники Амазону - в цупкий крафт-папір, ніхто не думав, що російські та мексиканські целюлозно-паперові комбінати стануть масово переходити з виробництва офсетного паперу на крафт та картон.

Коли лідери великих країн оголошували карантини та локдауни, вони не знали, що в США та Британії на 20% зросте попит на паперову книгу, яка стане не тільки зручною в доставці, а й ліками від депресії, а це призведе до системних зривів постачання книжок великими видавництвами в мережі та інтернет-книгарні.

Коли українські парламентарії приймали революційне законодавство про є-підтримку, а видавці раділи попиту, що зріс в декілька разів, ніхто не міг передбачити, що додрук тих самих накладів, що закінчилися, буде відбуватися в лотерейному режимі з ціною паперу на 80-90% більшою, ніж півроку тому.

Коли весь світ зрозумів проблемність пластикових пакетів, ще не було нікому відомо про те, про що я сказав вище. А зараз щоденно мільярди пакетиків з крафтового паперу, що летять в сміття, залишають нас без детективів, класики, дитячих книжок.
І тільки авоська може зберегти книжковий ринок в доброму стані. Навіть без синьої курки.

Професійне. Розрахунки по Єпідтримці та книжковому ринку. 10 тез.

1. Розмір ринку. Цього не знає ніхто, Держкомстат та Податкова не допоможуть. Мої емпіричні розрахунки дають приблизно продаж без держзамовлення та навчальної літератури приблизно 1 млн примірників книжок, виданих в Україні і 0,2 млн - завезених з Росії та піратських. Чверть або третина з цього обсягу - супермаркети та ринки без касових апаратів та маркетплейси, те, що не прийме участь в продажах по програмі. Зате якась частина учбової літератури, як і значна частина книжок з Росії в програму потрапить.

Дехто каже, що корупція та крадійство у нас в крові. Навіть Л. І. Брежнєв, кажуть, вважав, що низькі зарплати компенсуються дрібними крадіжками у держави.
Спочатку це були гаїшніки, продавчині в овочевих крамницях, потім пішли медсестри, дільничі, провідники в потягах.
Потім - прокурори, судді, депутати.
2014 рік трохи обмежив апетит у цієї категорії. 2015 навіть когось налякав. Громадянське суспільство відволікання від волонтерів і почало думати над іншими проблемами. Потім - апатія.
Що ми маємо зараз?

Друзі, під‘їхала свіжа статистика від Книжкової Палати.
Падіння випуску книжок до рівня минулого року - 10% по назвах та 20% по накладу. До рівня супер кризового 2020 року!
Це вже не зона бідства, це вже рівень, після якого буде майже неможливо повернутись навіть на рівень виживання галузі.
1 мілліон примірників на місяць. А, враховуючи, що в цих цифрах є держзамовлення на підручники, то книжок для ринку - зовсім обмаль.
Припустимо, що хтось з колег «забуває» надіслати сигнальні примірники, все одно, вже потрібно говорити про те, що навіть двома сотнями додаткових мільйонів на бібліотеки цю кризу не подолати.
Після прийняття на Уряді Програми Підтримки Читання та Парламентом закона по пільгам на Податок з прибутку, потрібно вимагати від Мінфіну та Мінекономіки прийняти участь в створенні Дорожньої карти підтримки галузі.

В середньому, одна книжка готується місяців 8. І ще місяць на друк. Так, як вагітність. Частіше за все видавці намагаються видати книжки до виставок. Бо - гроші. І іноді - визнання, призи. Але - гроші. Гроші. Бо для того, щоб видати до терміну книжку, більшість видавців влазять в борги.

В нашій країні видавці на свої заробітки не їздять на Багамські острови і не купують Бентлі. Вони живуть від кризи до кризи.