2. Один із головних висновків - київський читач цілковито позбувся російської мови у своїх книжкових уподобаннях, її вже частково заступила англійська. Одночасно, все ж таки, я маю додати, що нікуди не поділася «Почайна» з десятками тисяч назв асортименту книжок з рф, ввезених до широкомасштабного вторгнення, сотнями назв напівконтрабандних поставок через треті країни, і тисячами назв піратської продукції українських злочинців, які відтворюють за допомогою цифрового друку російські бестселери та лонгселери. Те саме досі відбувається і в інтернеті, де на маркетплейсах процвітає вседозволеність щодо продажу як російських, так і українських бестселерів, зроблених в сусідньому закутку.
3. Нажаль, максимально актуальним залишається питання заборони ввезення, друку, розповсюдження книжок походженням з російської федерації та республіки білорусь, яке було вирішено ухваленням Верховною Радою закону ще в червні 2022. Нагадаю, він був підписаний Президентом у червні 2023 і опублікований, але не діє через те, що за десять місяців Кабмін не ухвалив підзаконних актів, які можуть розв‘язати руки правоохоронцям для боротьби з контрафактом.
4. Ми маємо поодинокі дії Держтелерадіо, яке виявляє в торговельних мережах книжки, які не мають там бути ще за законом 2016 року про ліцензування ввезення; окремі заходи реагування правоохоронців щодо книжок, на яких пірати пишуть «Молдова», «Литва», або «Казахстан» замість «росія», та блокування сайтів кількох великих гравців російського ринку на нашій території. Ми також маємо ще один непідписаний Президентом закон, ухвалений Верховною Радою ще восени, який виправляє помилки в формулюваннях, пов‘язаних з книжковими грантами, фактично прирівнює видання російських книжок в бібліотеках до розповсюдження, яке вже заборонено недіючим законом від червня 2022, та наводить лад в питанні «хороших русских», створюючи недієвий механізм, який має дозволити друк їх книжок на вимогу Ради Европи, але настільки його політизує, що навряд чи знайдеться хоч один настільки відвертий ворог системи. До речі, аналогічний механізм стосовно російських музикантів так жодного разу і не спрацював.
5. Фестиваль «Книжкова країна» зробив для книжкового ринку ще одну важливу і неочікувану річ - залучив до кола покупців книжок тисячі людей, які звикли проводити дозвілля на ВДНГ, але багато років не відвідували книгарень. Видавці констатують незвичний вибір покупців, який змінив традиційну практику лідерів продажів.
6. Київ, де проводити подібні заходи доволі безпечно, хоч і стояло питання можливої заборони, відрізняється в цьому сенсі від Харкова, Запоріжжя, Дніпра, і навіть від більш захищених Одеси та Львова. Львів має Букфорум і готується в травні ще до книжкової події меншого формату від Фесту. Київ та Львів мають величезну кількість умовно «старих» та «нових» книгарень різних типів, орієнтованих на різні категорії відвідувачів. На жаль, значна частина книгарень у Харкові, Дніпрі, Запоріжжі зачинилася в зв‘язку переїздом покупців до Києва і Львова, а також за кордон. Я погоджуюся з думкою про те, що саме для цих міст видавці та книготорговці мають створити такі ж святкові заходи, але меншого формату і в захищених приміщеннях, які існують. Свято книги на ВДНГ має повторитися, як мінімум, у трьох великих містах Сходу, мешканці яких живуть абсолютно іншим життям. Думаю, військові адміністрації цих областей мають долучитися до організації подібних заходів у приміщеннях, де це буде безпечно.
7. Традиційно - оцінка та прогноз розвитку книжкового ринку. Сьогодні ми маємо приблизно такий розмір ринку, як рік тому, хіба що в грошах - трохи менший. Причина - піратські продажі та невеличке зменшення продажів нашим співгромадянам за кордоном. Враховуючи тенденцію до зростання кількості назв актуального ринкового асортименту, середній наклад, який зростав протягом останніх двох років, має незначно впасти (або має зрости середній термін продажу накладів видавцями). Деякі проблеми харківських друкарень з електрикою і завантаженість друком держзамовлення підручників для сьомого класу сповільнять подальше зростання асортименту в літні місяці.
8. Майже відсутня реакція держави на наявність в бібліотечній системі майже половини фондів радянського часу російською та значної частини фондів (15-20%) походженням з держав-агресорів за тридцять років. Постійні звернення до місцевих громад, яким належать публічні бібліотеки, не дає результату на Сході та Півдні (на підконтрольній території). В системі шкільних бібліотек на загальнодержавному рівні навіть відсутня статистика наявності книжок, що залишилися в бібліотеках з радянських часів. Бібліотекарі ставлять слушне запитання - хтось має замінити, а не просто знищити ті книжки, що морально та фізично застаріли, створюють небезпеку, як частина інформаційних диверсій ворога. На часі - підписання Дорожньої карти між Українською Асоціацією Видавців та Книгорозповсюджувачів і Міністерствами Освіти та Культури і Інформаційної політики.
9. На жаль, значна частина ринку - це збільшення долі перекладної літератури. Український письменницький загал не може прирости так же швидко, як зацікавленість читачів у переході з російських авторів на українських. Найбільший розвиток ринку мають найбільш масові жанри - фентезі, детектив, любовний роман. Майже все це - переклади з англійської. Питання, яким чином наростити кількість українських авторів цих жанрів не тільки не зрушено з місця, воно і не підтримується частиною великих видавців. Набагато простіше конкурувати з колегами за світові бестселери масового ринку, ніж поступово привчати читача до молодих українських авторів. Мою точку зору не розділяє частина письменницької спільноти, яка вважає попит та пропозицію на ринку збалансованими.
10. Ринок очікує ще одна велика книжкова подія - в кінці травня маж відбутися «Книжковий Арсенал». На відміну від «Книжкової країни», цей захід буде обмежений за кількістю презентацій книжок, але, наскільки я розумію, автограф-сесії на стендах цього разу не заборонені. Традиційні терміни цієї виставки дадуть можливість більшості киян, які багато років беруть участь в «КА», отримати свою частку насолоди. Ми очікуємо і Букфесту на вересень в «ТЦ Городок», який у минулому році став найкращим професійним заходом книжкового ринку в Києві, і традиційний Букфорум у Львові. Наявність книжкових виставок такого масштабу - це не тільки продажі та спілкування. Це внесок видавців у відновлення української культури та підтримку наших громадян підчас важких часів.
І останнє. Колеги, хто це читає. Давайте подумаємо про пересувну виставку воєнної книги. Ми всі багато завинили нашим військовим. Кожне видання спогадів, щоденників, художньої літератури, створеної людьми в пікселі - це теж наш внесок у майбутню Перемогу.
Слава Україні!
