Спроби предметного аналізу реального стану, у якому перебуває галузь, через опитування, які від початку квітня проводила Українська асоціація видавців і книгорозповсюджувачів, Український інститут книги та кілька соціологічних служб, давали певне уявлення про стан справ, однак рівень їхньої об’єктивності залишався досить приблизним через незначну кількість учасників ринку, які брали участь у цих опитуваннях. Крім цього, дуже різнилася ситуація, в якій опинилися різні суб’єкти книговидання в різних регіонах України, особливо коли це стосується питань втрат обладнання, матеріалів, офісів, комп’ютерів з певним обсягом видавничої інформації, запасів готової книжкової продукції.
Однак необхідність бачення загального стану галузі, визначення тенденцій, які превалюють у ній, а також наявного потенціалу та перспектив подальшої діяльності потребують більш узагальненого та об’єктивного аналізу.
Основу для такого аналізу дає статистика друку, яку проводить Державна наукова установа «Книжкова палата України імені Івана Федорова». За всіх можливих похибок, пов’язаних із ускладненням доставки обов’язкових примірників, це найоб’єктивніше джерело статистичної інформації, яке дає змогу зробити об’єктивніші висновки про те, у якому стані нині перебуває вітчизняне книговидання після десятимісячної роботи в умовах війни, про його здобутки та втрати.
Для того, щоби вони були очевидними, треба повернутися до результатів діяльності галузі 2021 року.
Варто нагадати, що Книжкова палата завершує реєстрацію книжкової продукції, переданої в друк до 31 грудня, зазвичай 1 лютого наступного року. 2021 рік становив виняток, адже Книжкова палата подовжила термін прийому книжок до кінця лютого 2022 року. Необхідність цього відтермінування була пов’язана з Е-підтримкою, яка дала змогу використати «ковідну» тисячу гривень, яку отримали громадяни України, на купівлю книжок. Це призвело до того, що видавництва, які впродовж 2021 «ковідного» року ледве зводили кінці з кінцями, отримали в грудні потужну фінансову підтримку від держави через громадян і почали масово відправляти на друк книжки, макети яких готувалися в попередній період.
Саме ця підтримка 2021 року, який мав би увійти в історію вітчизняного книговидання як найгірший за обсягами видання книжкової продукції, було завершено з доволі пристойними статистичними показниками.
Якщо станом на 1 грудня 2021 року Книжковою палатою було зареєстровано 12 028 книжкових видань за назвами сумарним накладом 14,2 млн примірників, то вже на час кінцевого підбиття підсумків видавничого 2021 року в лютому 2022 року ці показники становили 22 000 видань сумарним накладом понад 42 млн примірників.
Саме ці показники є базовими для оцінки стану вітчизняного книговидання за результатами роботи в 2022 році.
Отже, відповідно до кількості обов’язкових примірників, отриманих і опрацьованих Книжковою палатою, ситуація у вітчизняному книговиданні така. (Порівняння даних на 1 грудня 2022 року з даними на 1 грудня 2021 року.)
2021 року кількість учасників виробничих відносин, які надіслали до Книжкової палати примірник принаймні однієї виданої ними книги, становила 1 065 видавництв. 2022 року кількість таких учасників скоротилася до 549. Результати ж доробку за основними показниками такі:
На 1 грудня 2021 року зареєстровано 12 028 назв сумарним накладом 14,2 млн примірників.
На 1 грудня 2022 року зареєстровано 6 788 назв (що становить 54,4 % до показників 2021 року) сумарним накладом 6,1 млн примірників (відповідно 42,8 % до 2021 року).
Україномовних видань:
2021 рік — 9 121 назва сумарним накладом 11,8 млн примірників.
2022 рік — 5 590 назв сумарним накладом 5,5 млн примірників.
Російськомовних видань:
2021 рік — 1 552 назви сумарним накладом 1,3 млн примірників.
2022 рік — 592 назви сумарним накладом 0,4 млн примірників.
Ще кілька показників, які є найбільш важливими для оцінювання ринку.
Видання художньої літератури:
2021 рік — 2 734 назви сумарним накладом 2,2 млн примірників.
2022 рік — 1 420 назв сумарним накладом 1,3 млн примірників.
Видання дитячої літератури:
2021 рік — 1 411 назви сумарним накладом 2,5 млн примірників.
2022 рік — 714 назв сумарним накладом 1,5 млн примірників.
Навчальні та методичні видання:
2021 рік — 2 820 назв сумарним накладом 6,6 млн примірників.
2022 рік — 1 415 назв сумарним накладом 1,9 млн примірників.
Однак це, ще раз підкреслюємо, втрати порівняно з показниками на 1 грудня 2021 року, а не за рік загалом. 2022 року всі кошти, які були передбачені Державним бюджетом України для Українського інституту книги на закупівлю книжок для поповнення фондів бібліотек, було вилучено для забезпечення оборони країни. Зрозуміло, що й на Е-підтримку, яку було запущено в грудні минулого року, нині ніхто не розраховує.
Така сама ситуація з коштами, передбаченими на закупівлю підручників для учнів загальноосвітньої школи, які теж було вилучено з бюджету Міністерства освіти і науки України.
Щоправда, варто зазначити, що в грудні нинішнього року коштом ЮНІСЕФ було надруковано 400 тисяч примірників підручників із математики для 5-го класу. Однак усі інші підручники залишаються в доступі лише в електронному варіанті, зрозуміло, лише за наявності електроенергії та інтернет-зв’язку.
Тобто розраховувати на дуже суттєві зміни в статистиці виробництва до кінця поточного року не варто. У кращому разі до кінця 2022 року вони можуть збільшитися на 1 000 назв, сягнувши 8 000 загалом, та на 2 млн примірників, досягнувши загального показника у 8,5 млн примірників.
Отже, співвідношення у відсотках показників 2022 року до 2021 року становитиме: за назвами — 36,4 %, за накладами — 20,2 %.
З огляду на те, що книга в світі була і залишається одним із основних критеріїв оцінки культурного, освітнього та інтелектуального розвитку нації, її морального та соціального здоров’я, мусимо відзначити, що ці показники стану видавничої галузі є жорстким визначенням втрат не в кількості книжок, а в розвитку нації. І якщо сьогодні ці втрати непомітні, то найближчими роками вони відчутно вдарять по кадровому, інтелектуальному потенціалу, спроможності України відновлювати й розвивати свою економіку, переозброювати її технічно та технологічно.
Позбавлена уваги та підтримки видавнича галузь України буде неспроможна ефективно працювати на динамічне відновлення та розвиток цього потенціалу. Варто врахувати ще й той факт, що саме видавницта є універсальним кредитором поліграфічних підприємств і книгарень, тією середньою ланкою на якій тримається вся галузь. І стрімке зменшення кількості видавництв та обсягів їхнього виробництва призведе до ліквідації книговидання як такого.
Є очевидним, що найбільших втрат зазнало навчальне книговидання. Брак у нинішніх умовах паперових підручників, особливо для початкової школи, і неготовність держави фінансувати їхній друк перетворює той яр, який утворився в освіті впродовж двох попередніх «коронавірусних» років на прірву, яку не зможе подолати ціле покоління нинішніх школярів початкових класів, а отже, буде втрачене як для себе, так і для держави, яка найближчими роками потребуватиме потужного освіченого та інтелектуального кадрового ресурсу.
Фактично ми втратили дуже важливі ділянки фронту в інформаційній війні з путінською росією, і відвойовування цих ділянок потребуватиме значних сил, коштів і часу.
Можна довго перелічувати те, що потрібно зробити для відновлення ефективної та продуктивної роботи галузі, однак усі необхідні заходи було прописано експертами книжкового ринку, спільно з Міністерством культури та інформаційної політики і Українським інститутом книги, ще до війни у Стратегії розвитку читання на 2021–2025 роки «Читання як життєва стратегія», яку так і не було затверджено урядом, незважаючи на підтримку її з боку видавничої спільноти, Комітету Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики.
Сьогодні вже стало очевидним, що, не очікуючи кінця війни, необхідно негайно затверджувати цю Стратегію і частину фінансової допомоги, яка надається Україні союзниками, спрямувати на реалізацію прописаних у ній заходів, які стосуються не тільки суб’єктів книговидання, а й бібліотечної системи України.
Жорстока війна, яку розв’язала росія проти України, ведеться не стільки за територію, скільки за свідомість і розум людей. І ми маємо виграти цю війну на всіх фронтах, а отже, повинні мати в достатній кількості не тільки військове озброєння, а й різножанрову українську книгу.
