Усі без винятку учасники констатували дійсно катастрофічну ситуацію з офсетним папером для друку книжкової продукції на українському ринку, яка несе загрозу фактично зупинити життєдіяльність книговидавничої галузі. Йдеться і про виконання державного замовлення на виготовлення підручників для учнів 5-го та 9-го класів ЗЗСО та літератури для шкільних бібліотек.

Трагізм ситуації полягає в тому, що сьогодні є дуже обмежений перелік дій щодо її розв’язання, оскільки український книжковий бізнес став заручником проблеми світового масштабу — дефіциту паперу як такого і, відповідно, стрімкого зростання його вартості, що робить ціну паперової книги фактично «непідйомною», принаймні для українського споживача.

Рух до цієї критичної межі почався не сьогодні. Його суттєві прояви були помітні вже 2020 року. Причини цього явища в такому:
— стрімке скорочення світових обсягів виробництва целюлози з деревини, яка є головною сировиною для виробництва паперу;
— перепрофілювання значної частини паперовиробничих потужностей, зокрема скандинавських, із виробництва офсетного та крейдованого паперу різних марок і форматів на виробництво пакувального паперу і картону, яке є прибутковішим і менш складним і затратним у виробництві. Таке перепрофілювання було викликано переходом передових країн світу від полімерних пакувальних плівок до органічних матеріалів;
— стрімке зростання попиту на органічні крафтові пакувальні матеріали в умовах пандемії коронавірусу;
— значне зростання вартості транспортування целюлози та паперу з країн Азії (Китай, Південна Корея, Індонезія) та Латинської Америки (Бразилія). Нині вартість контейнерної доставки морем однієї тонни паперу сягнула майже вартості самого продукту, і строки доставки становлять 3-4 місяці від моменту замовлення;
— виробники та імпортери паперу почали працювати виключно за умови попередньої оплати замовником продукції, що потребує наявності у замовника дуже значних обсягів коштів, які фактично зникають з обігу на кілька місяців, обмежуючи фінансові та організаційні маневри виробника книжкової продукції.

До всіх цих негараздів додався ще й тривалий страйк фінських паперовиків, що боляче відобразилося на обсягах пропозиції офсетного паперу на європейському ринку.

Як щодо України з її потребами на фоні цієї глобальної паперової проблеми?

2019 року вітчизняне книговидання спожило 79 тисяч тонн офсетного паперу. І в 2020-му, ковідному році, коли видавництва різко зменшили продукування книжок, цей показник знизився до 52 тисяч тонн. За 2021 рік, за попередніми розрахунками, споживання паперу для друку становило близько 40 тисяч тонн. І це з урахуванням того, що 2021 року, за прогнозними даними, українськими видавництвами було видано лише близько 27 млн примірників книжок проти 41,9 млн 2020 року.

З огляду на ажіотажний попит наприкінці 2021 року через велику кількість бажаючих придбати книги за «ковідну» тисячу, видавництва суттєво «оголили» свої складські запаси книжок і, відповідно, потребуватимуть у поточному році серйозних обсягів паперу для оновлення асортименту та нарощування тиражів.

Варто зазначити, що лише за програмою Міністерства освіти і науки України 2022 року має бути видано близько 17,5 млн примірників підручників для учнів загальних закладів середньої освіти та творів українських авторів для шкільних бібліотек. Тобто, об’єктивно оцінюючи потреби українського книжкового ринку в офсетному папері різних марок, можна прогнозувати їх в обсягах мінімум у 60 тисяч тонн.

А що ми маємо сьогодні?

Власне виробництво офсетного паперу Зміївською та Коростишівською паперовими фабриками може скласти впродовж року, за найкращих умов, 5 тисяч тонн. Усі інші потреби покривалися завдяки імпорту з Російської Федерації (близько 30 % від загального обсягу імпорту), країн Європи, Азії та латинської Америки.

Зважаючи на глобальну проблему з папером, на що може розраховувати Україна в 2022 році?

З 1 квітня 2021 року було введено ембарго на постачання офсетного паперу з Російської Федерації, яке подовжене на 2022 рік 21 грудня 2021 року. Тобто розраховувати на папір російського виробництва ми не можемо. Європейські виробники, з огляду на ситуацію у власних країнах, виділили Україні такі квоти, які дадуть змогу, за попередніми розрахунками, завезти в нашу країну лише близько 20 тисяч тонн офсетного паперу. Причому через дефіцит паперу і стрімке зростання його вартості потенційні постачальники не вказують ані конкретні терміни постачання, ані кінцеву ціну паперу.

Отже, за потреби паперу в 60 тисяч тонн Україна в крайньому разі зможе отримати упродовж 2022 року лише 25 тисяч тонн.
Нам здається, що питання паперу як стратегічної сировини має стати предметом серйозного розгляду на урядовому рівні, позаяк учасникам ринку самотужки цю проблему не здужати. Немає впевненості й у тому, що пропозиції щодо тимчасових заходів зі:
а) звільнення вітчизняних паперовиробників від ПДВ;
б) звільнення імпортерів від ввізного ПДВ на імпортований офсетний та крейдований папір;
в) надання імпортерам і видавництвам пільгових кредитів для попередньої оплати постачання паперу;
суттєво вплинуть на збільшення обсягів постачання паперу в Україну, однак, принаймні вони дадуть змогу дещо зменшити ціну тієї книжкової продукції, яку все ж таки зможуть видати вітчизняні видавці.

Тобто питання забезпечення України офсетним папером залишається рівнянням із суцільними невідомими, яке нам однаково доведеться розв’язувати.

президент ГС «Українська асоціація видавців і книгорозповсюджувачів»
Олександр Афонін

Фото з сайту Зміївської паперової фабрики.