Щодо державної служби в суспільстві існує досить сильне упередження – будь-яка дискусія про реформи та зміни упирається в тезу «там сидять спеціально, щоб красти». В основному, джерелом цієї тези є наші рідні MAGA-експерти, які набігають під дописи і розказують, що треба всіх звільнити, частину інституцій демонтувати, і взагалі чиновники нікому не потрібні.

То давайте просто, коротко та ілюстративно на прикладі Українського інституту книги. Зазвичай я його критикую (за ціннісні речі щодо популяризації читання), але зараз, навпаки, хочу звернути увагу, в яких умовах живе ключова установа, що відповідає за цілу галузь. Всі дуже люблять ходити на книжкові ярмарки, виставляти останні прочитані книжки, хизуватися своєю бібліотекою. О так, і народні депутати. Народні депутати особливо це люблять – фоточки: я молодець, прочитав/прочитала.

Запрошуємо приєднатися до загальнонаціональної акції "Національний тиждень читання", яка проводиться під егідою Українського інституту книги і відбудеться 13-19 грудня цього року.

Як важко просувати свій продукт на зарубіжному ринку! І яке задоволення і втіху можна відчути, коли це-таки виходить! Тим більш, коли сказане стосується української книжки і українських авторів. Днями побачив світ арабський переклад книжки директора Видавництва Ніка-центр, дипломанта "Коронації слова" Володимира Самойленка "Час розкиданого каміння", виданого єгипетським видавництвом "Сефсафа".

Арабський книжковий ринок дуже специфічний, як, звичайно, і будь-який. Проте закритість і вимогливість усе ж сильно відрізняє його від європейського та американського. Саме тому вихід там української книжки робить це важливим камінчиком у мості порозуміння між нашими культурами. Важливою рисою того ринку є безперешкодний доступ видання до майже будь-якої арабської країни, незважаючи, де саме воно побачило світ арабською мовою. Щодо мови - переклад виконав один з найкращих фахівців у цій царині, ліванський філолог і мовознавець Імадеддін Раеф. Це теж знаково, бо Раеф ніколи не перекладає те, що йому не подобається. І це дає надію на зацікавленість тою книжкою арабського читача. Видання здійснено за підтримки Українського інституту книги.

Про що ж книжка? Про те, як складно подеколи буває відділити сьогодення від днів минулих. Про те, чи прийшов час збирати каміння, і де його шукати – на теренах Батьківщини чи в спекотній Африці? А може у власному майбутньому? Роман занурить у минуле, у бурхливі дев’яності, й виштовхне у цинічних двохтисячних. За однудобу головний герой пройде щонайменше два шляхи, які тойдуть паралельно, топеретинаються, а то й розходяться, щоб більше не зійтися. Друзі, однокласники, вороги. Кумеднісучасні реалії, не меншкумедні, а подеколи й трагічні подіїминулого. Скажені авантюри, пристрасті, зради. Каміння, каміння, каміння… Чи прийшов час його збирати, чи, може, той час ще попереду?..

На фото шасливий автор Володимир Самойленко і його видавець Мохамед ЕлБаалі у Шарджі на Конференції видавців у листопаді 2021 року.

Вих. № 61/10 від 05.10.2021

Президентові України Зеленському В. О.

Шановний пане Президенте!

Громадська спілка «Українська асоціація видавців і книгорозповсюджувачів», яка представляє видавничу спільноту України, звертається до Вас за допомогою через украй критичну ситуацію у вітчизняному книговиданні.