Дозволю собі конкретизувати свої аргументи проти закупівлі книжок лише для дітей за  програмою поповнення фондів публічних бібліотек УІК.

Відразу зазначу, що сам принцип постачання закуплених книжок в «активні» бібліотеки, співробітники яких показують ефективність своєї роботи, мають неординарні практики та підходи до залучення підростаючого покоління до читання, я підтримую беззаперечно.

Отже, далі мої аргументи проти виокремлення лише одного, назвемо так – дитячого, сегменту книжкового ринку для закупівель. (Зазначу, що аргумент, на кшталт того, що «ми ж думаємо про поповнення фондів, а не про видавців» не працює, оскільки книжки не з’являються в бібліотеках з вакууму, а постачаються з відкритого книжкового ринку, від тих таки видавців і разова сума «навіть» в 28 млн. грн – приблизно 1,2 млн ам.дол – не може пройти не поміченою.)

1. Ми любимо своїх дітей і батьки зазвичай купують їм книжки, навіть якщо самі не читають. Бібліотеки, з мого особистого досвіду, найбільше забезпечені саме актуальною дитячою книжкою – щонайменше в цій частині бібліотечних фондів є максимальна кількість нових видань. Причому, це відбулося за рахунок різних джерел постачання: від державного та місцевих бюджетів до подарунків від благодійників. Отже, цей сегмент ринку не потребує спеціальної підтримки або лобіювання.
2. Бібліотеки відіграють велику соціальну функцію і суттєвий відсоток їх відвідувачів є пенсіонери – тобто, таким рішенням буде обмежено їх доступ до нових книжок, нехай навіть в тій незначній кількості бібліотек з 15 тисяч, куди потраплять новинки.
3. Таке рішення буде антиринковим зі зрозумілої причини – вказана вище сума потрапить не на зальний ринок, а лише на його частину, причому на найбільш «здорову» і розвинену.
4. Про дискримінаційність тут теж доводиться говорити, адже великі видавництва зазвичай багатопрофільні (видають і дитячу літературу і книжки для дорослих), отже, якщо враховувати лише частку на ринку, а не якісь інші якості видань, вони отримають значну частину фінансування Програми і зможуть її вкласти в нові книжки на відміну від вузькопрофільних видавництв, які займаються лише книжками для дорослих.
5. Чому хтось вирішив, що в бібліотеках не вистачає саме тих книжок, які оберуть експерти УІК, як це було минулі роки? Може у відібраних активних бібліотеках саме ці титулі вже є? Наприклад, отримані з інших джерел… І що тоді робити – після завершення Програми бібліотекам займатися обміном? Питання… 

Окремо слід зазначити такий фактор, як неврахування книжкових закупівель з місцевих бюджетів – про яку збалансованість забезпечення літературою відвідувачів бібліотек може йти мова, якщо оцінка поповнення книжкових фондів з інших (окрім держбюджету) йде лише в грошах?

На завершення просто зазначу, що сегмент дитячої літератури найбільш сильний і розвинений елемент книжкового ринку України, в якому працює багато гравців (не лише видавців, а й художників, перекладачів, айтішників, піарників ...) і вони активні не лише в плані прямих продажів книжок для внутрішнього споживача, а й в продажу прав за кордон. Там є багато інноваційних проектів, наприклад мультимедійних, ігрових тощо.  

І, нарешті, пропозиція. Я б запропонував таку схему Програми.

А) Одночасно з оголошенням відбору тих 500 (якщо я не помиляюся) бібліотек, які отримають нові книжки за Програмою 2020 року, було б логічно зібрати Перелік новинок (наприклад, за 3 останні роки) видань від всіх видавців без обмеження тематики та жанрів, як це було 2019 року і отримати експертне їх рейтингування.

Б) Знайти логістичного посередника (після, мабуть, тендерів) з постачання книжок в конкретні заклади.

В) Дати можливість кожній з відібраних по п. А) п’ятисот бібліотек закупити на 56 тисяч грн. (28 млн грн./500) книжок з Переліку з урахуванням експертного рейтингу. 

При такому рішенні, мені здається, активні бібліотеки поповнили б свої фонди за рахунок держбюджету актуальною і потрібною саме їм книжкою і вони б розуміли за що вони борються.

Фото для привертання уваги, звісно   Image by PublicDomainPictures from Pixabay