Щодо державної служби в суспільстві існує досить сильне упередження – будь-яка дискусія про реформи та зміни упирається в тезу «там сидять спеціально, щоб красти». В основному, джерелом цієї тези є наші рідні MAGA-експерти, які набігають під дописи і розказують, що треба всіх звільнити, частину інституцій демонтувати, і взагалі чиновники нікому не потрібні.

То давайте просто, коротко та ілюстративно на прикладі Українського інституту книги. Зазвичай я його критикую (за ціннісні речі щодо популяризації читання), але зараз, навпаки, хочу звернути увагу, в яких умовах живе ключова установа, що відповідає за цілу галузь. Всі дуже люблять ходити на книжкові ярмарки, виставляти останні прочитані книжки, хизуватися своєю бібліотекою. О так, і народні депутати. Народні депутати особливо це люблять – фоточки: я молодець, прочитав/прочитала.