Це, мабуть, найважчий лист із тисяч написаних мною як президентом ГС «УАВК». Річ у тім, що я хочу повідомити вам, що залишаю посаду президента нашої Асоціації, яку обіймав упродовж 28 років, з березня 1996 року.
Саме так, упродовж 28 років я був із вами у свята й буденні дні, у радощах і біді, намагаючись не залишити поза увагою жодне ваше звернення, незалежно від того, стосувалося воно видавничих чи інших, особистих справ.
Весь цей час я біг попереду, постійно аналізуючи стан справ у вітчизняному книговиданні, виявляючи проблеми, які працюють проти нього, ініціюючи, готуючи та лобіюючи численні закони, укази президентів, урядові постанови та регуляторно-нормативні акти, які захищали, підтримували, а деякі із них і нині продовжують захищати учасників видавничого бізнесу в Україні.
Старше покоління видавців добре пам’ятає рубіжні роки переходу з ХХ у ХХІ століття, коли постало питання бути чи не бути українському книговиданню як такому взагалі. І саме в той надскладний період вирішальну роль у збереженні української книги відіграла саме наша Асоціація, яка змогла підготувати й організувати голосування депутатським корпусом низки законів, які загалом звільнили на 14 років видавництва і книгарні від сплати податку на прибуток і ПДВ, а поліграфістів від митних платежів за імпортоване друкарське обладнання для модернізації вітчизняної поліграфічної бази. Хоча усі ці 14 років нам довелось вести вперту боротьбу з різними складами урядів, які, усі без винятку, розпочинали свою діяльність зі спроб ліквідувати цей пільговий режим оподаткування видавничої галузі.
У моїй двадцятивосьмирічній президентській історії та в контактах з учасниками вітчизняного бізнесу було всяке: і добре, і погане, проте переважало те, що давало мені позитивний заряд і наснагу до праці на спільне благо вітчизняного книговидання.
Однак час невблаганний, як і людський вік. Рано чи пізно перед людиною постає питання про відповідність її наявного розумового, фізичного, психологічного потенціалу тим завданням, які йому належить виконувати за посадовими обов’язками.
Можливості людини, на жаль, вичерпні. Тому, з огляду на стан свого здоров’я та свій майже 70-річний життєвий шлях, я прийняв рішення піти з посади президента Української асоціації видавців і книгорозповсюджувачів, виконання обов’язків якої сьогодні потребують вже іншого фізичного та психологічного стану, інших рішень, іншої підготовки, іншого технологічного озброєння.
Вважаю, що цю посаду має обійняти порівняно зі мною молода людина із сучасним мисленням і компетенцією, знанням англійської мови, вмінням бачити проблеми галузі, що постають повсякчас, й активно реагувати на них, готуючи і просуваючи рішення, які нівелюють ці проблеми.
Щиро покладаюся на мудрість, компетентність та виваженість членів і Правління ГС «УАВК», які дадуть змогу вишукати та обрати на цю посаду гідного представника видавничої спільноти, який продовжить й осучаснить діяльність Асоціації, яка нинішнього року відзначатиме 30-річчя від дня свого заснування.
Хочу попросити вибачення у тих із вас, із ким у мене в процесі моєї активної діяльності виникали конфлікти й непорозуміння, і запевнити, що вони ніколи не мали особистісного характеру, а були продиктовані виключно інтересами нашої спільної справи.
Щиро дякую всім вам, особливо тим, із ким починав свою діяльність і більшість яких вже давно не в бізнесі чи навіть пішли в засвіти, за вашу увагу, підтримку, що давало мені можливість відстоювати інтереси українського книговидання такий тривалий період мого перебування на посаді.
Не згадуйте мене лихом. Можливо, лише час розставить акценти на тому, що вдалося й чого не вдалося мені зробити в статусі президента Української асоціації видавців і книгорозповсюджувачів.
Попри все, я залишаюся з вами, не як президент громадської спілки, а як людина, і буду радий, якщо моя порада чи консультація допоможе комусь із вас у вашій повсякденній професійній діяльності.
З незмінною повагою до всіх вас
ваш Олександр Афонін
