Зараз, поступово, країна, разом з Європою, входить в черговий безмежний локдаун. Більша частина книгарень в країні вже зачинено(доречі, Франція і Польща, маючи набагато жорсткіші локдауни, ніж наш, книгарні не чіпають, розуміючи важливість саме цієї галузі для психологічного стану населення. Ми же, в першу чергу, зачиняємо культурні заклади. Це, безумовно, справа влади різних рівнів.
Галузь чекала другого пакету підтримки підчас першого в цьому році карантину. Влада промовчала. Маємо гібридний другий. Знов жодної конкретної дії по компенсації культурним індустріям вимушеного простою. Сказати, що книговидання вмирає - не сказати нічого. Дивлячись на статистику Книжкової Палати України, можемо константувати - воно вже вмерло. Саме тому немає того, що було в ці дати рік тому - волання видавців та письменників про допомогу. Тільки не кажіть мені про системне зростання онлайн продажів, воно є, але воно навіть на третину не закриває падіння інших сегментів ринку. Майже призупинено купівлю прав для перекладу за кордоном, виходять книжки, права на переклад яких куплено ще в 2019 і на початку 2020. Зараз більша частина куплених прав - це підтримка закордонних фондів. Ми зараз закладаємо багаторічну тенденцію падіння ринку перекладної літератури.
Відсутні будь-які гучні заяви від установи, яка опікується книговиданням - Українського Інституту Книги. Більша частина областей скоротила, або зовсім обнулила витрати в обласному бюджеті на фонди бібліотек(з того, що я бачу, це Дніпро, Запоріжжя, Миколаїв). Майже обнулена програма видання патріотичної літератури в Центрі Захисту інформаційного простору України(всього 2 млн грн, 5 копійок на одного громадянина країни), не приймаються заявки в УКФ на видання книг(замість мистецької літератури і складних гібридних міжгалузевих проєктів). Тільки заяви Української асоціації видавців та загальна активна позиція щодо підтримки креативних індустрій Міністерством Культури та інформаційної політики.
Президент? Верховна Рада? Уряд? Голови ОДА? Міські Голови, які ініціювали локдауни? Голови Громад? Письменники? Діячі культури? Журналісти? Громадськість?
Це не плач Ярославни. Це - привертання уваги. Рецептів декілька.
Пропозиція УАВК - книжковий ребейт - повернення книгарням державою 10-15% від розміру продажу через касові апарати.
Моя особиста пропозиція - термінове прийняття закону про інституційну(або інші) підтримку галузі з викупом по 500 примірників кожної ринкової книги для бібліотек, якщо вона видана накладом більше 1000 на вільний ринок без спонсорських грошей. Так і не в кризу працюють багато років в Хорватії та Норвегії, які мають майже вдесятеро менше населення. Крім навчальної, наукової, рекламної, еротичної, малотиражної літератури та літератури іншими мовами. Головне, щоб такі виплати було зроблено системно, щомісячно, починаючі з хоча б травня, а не відкладати цю справу, як завжди, на грудень. Про контрабанду, контрафакт, електронне піратство, вплив імпорту з Росії - цього разу промовчу.
Репост та висловлення власної думки вітається.
