Я думала, що на 9 році війни, коли ми з такими зусиллями відвойовуємо право належати до цивілізованого світу, де поважають авторські права, приватну власність, ми всі розуміємо, як важливо дотримуватися закону і бути не таким, як наш ворог.

Виявляється, не всі. Тому мушу дещо проговорити.

Восени, коли Харківщину звільнили, посеред лісу біля Ізюма виявили масове поховання. У могилі під номером 319 знайшли тіло Володимира Вакуленка.
Так «руський мир» відібрав сина у згорьованих батьків. Батька у сина з «особливим сприйняттям усього, що навколо», без якого він не вміє жити.
І талановитого українського письменника в України, яку він так сильно любив.

Володимир закопав окупаційний щоденник під молодою вишенькою у своєму саду. І сказав батькові: «Як тільки прийдуть наші, віддай їм».

Війна почалася 24 лютого. А 24 березня «Вовку забрали». Роздягненого. В шльопанцях. Прямо з садка. Загалом за ним приходили тричі. Люди, які не представлялися. Люди, яким сказали, що тут живе націоналіст…

Сьогодні на YouTube-каналі Суспільне Мовлення о 19:00 вийде документальний фільм «Записи під вишнею» про життя і творчий шлях Володимира. Про його особистий бій за Батьківщину. Про його мрії, яким не судилося здійснитися.
(Трейлер на фільм https://www.youtube.com/watch?v=rH2-RQ_kDUk)

…Я хочу забути цю війну назавжди.
Ні.
Я хочу запам'ятати цю війну назавжди.
Щоб вона більше ніколи не повторилася, щоб більше жодна людина не знала, що таке війна.
Я хочу, щоб ми всі подивилися якомога більше фільмів і прочитали якомога більше книг про людей, які вже не побачать нашу перемогу, але які настільки вірили в неї, що віддали за неї своє життя.

Всі підсумки підбиватимемо після перемоги, а зараз – трохи тез про наш ринок та життя Vivat в цьому році.

Реалії книговидавничого бізнесу
1. Книжковий ринок живе і це приємно дивує. Здавалося б, кому зараз потрібні ці книжки, але ні, потрібні. Люди читають, купують книги для себе, для дітей, для друзів.
2. Відкриваються нові книгарні. Це дуже потужний прояв нашого оптимізму, бо роздріб книжок – це завжди головняковий і не маржинальний бізнес.
3. Не вщухає інтерес до купівлі авторських прав. Інколи українські видавці пропонують іноземним видавництвам такі суми, ніби взагалі не прораховують зиск і ризики. І це при тому, що банки не пропускають платежі за кордон. А якщо і пропускають, то не без проблем. Не можу зрозуміти й прокоментувати це. Може, ви підкажете?
4. Дуже зросли ціни на книжки. На мою думку, приблизно на 60%. Хоча ціни зросли на все, але до середньої вартості книжки в 300 грн читачеві ще треба звикнути.
5. Електронна книга рвонула вперед. Думаю, що суттєве зростання електронного контенту зберігатиметься впродовж наступних років. Тому вже зараз ми намагаємося купувати права практично на всі книжки як на паперовий, так і на цифровий контент.
6. Спостерігається відтік кваліфікованих кадрів. Люди змушені влаштовуватися на роботу за кордоном. Деякі з них після закінчення війни, на жаль, в Україну вже не повернуться. І це проблема.

Життя Vivat під час війни
1. Вперше за роки існування видавництва ми працюємо не в офісі вже понад 10 місяців. Це наш спільний біль. Добре, що після ковіду команда вже працювала виддалено і ми маємо певний досвід, але не настільки ж довго((( На відстані втрачається загальний вайб, щось спільне і базове.
2. Є проблеми з термінами отримання новинок. Ми друкуємо наші книжки в Харкові, друкарня працює лише вдень і за графіками з відключення світла. До вторгнення вона працювала цілодобово. Тож терміни виходу книг із друку збільшуються. Але, зрештою, всі книжки надрукуємо.
3. Ми практично не зменшили кількість найменувань порівняно з минулим роком, та й сукупний тираж не зменшився. І це просто супер! Думаю, нам вдалося цього досягнути, зокрема, й через «вихід» з українського ринку російськомовних книжок.
4. Суттєво зріс інтерес до українських авторів та ілюстраторів за кордоном. Цього року ми продали значно більше авторських прав.

Однак закордонні видавництва шукають усе ж таки такі книги, які будуть релевантні на їхньому ринку, що цілком зрозуміло.

Підсумовуючи, хочу сказати, що головне слово цього року для мене – життєстійкість.

Життєстійкість – це нова валюта. Безумовно, в майбутньому у нас усе буде добре, але коли це “добре” станеться, поки що не ясно.

Тому перечекати не вийде, бо перечекати кризу неможливо…

Потрібно жити далі, йти вперед , берегти людей і будувати плани.

І тоді дійсно все буде добре.

Стаття в Publishers Weekly про сьогоднішній день видавництва Віват.

Оригінал тут https://www.publishersweekly.com/pw/by-topic/international/international-book-news/article/88826-ukraine-s-vivat-publishing-house-fights-to-survive.html

Ви в безпеці?

Знаєте, на сьогодні це питання, як і таке здавалося б просте “Як ви?” в актуальних воєнних українських реаліях тотожне освідченню у коханні. Адже це означає підтримку, небайдужість, і ми дуже вдячні за це. Звичайно, говорити про безпеку в умах повномасштабної війни важко. Але я та мої колеги намагаємося максимально дбати про безпеку власну та своїх близьких, перебуваючи в укриттях або ж по змозі виїжджаючи за межі регіонів, де точаться найбільш активні та страшні бойові дії.

Зараз до мене часто звертаються закордонні журналісти і я зрозуміла з запитань, що потрібно працювати і в напрямку інформаційної перемоги.
Тому - ось офіційне звернення від видавництва Vivat:
«Дорогі автори та агенти, до вас звертається ваше видавництво в Україні.
Видавництво Vivat у Харкові. Всі ці страшні дні більшість наших працівників перебували в епіцентрі пекла. Наше місто зрівнюють із землею, а наших людей цинічно вбивають. Частина наших співробітників втратила свої домівки через обстріли житлових кварталів російською армією за допомогою забороненого всіма світовими конвенціями озброєння.
Станом на 6 березня, понад 1,5 мільйона людей покинули країну. За перший тиждень війни померло понад 2000 мирного населення та 28 дітей. Зараз ці цифри значно більші і їх уже страшно озвучувати.
Декілька українських міст зруйновані вщент. Зокрема, місто, де працює наше видавництво, - Харків.
Це геноцид нації.
Ми просимо вас підтримати Україну та ваших відданих читачів у цей складний час.
Просимо вас:
✅посприяти культурному бану Росії та розірвати контракти з російськими видавцями, як це зробили Стівен Кінг, Джоан Роулінг та усі прогресивні письменники сучасності.
✅записати відео підтримки вашим українським читачам або ж підтримати нас постом на своїй сторінці.
✅Говорити та поширювати правду про реальну ситуацію в Україні. Російська пропаганда розказує, що ми в Україні самі руйнуємо міста та нищимо своїх людей, - і росіяни в це вірять. Станьте рупором правди і пробивайте цей щит маніпуляцій та цинічного обману разом із нами.
✅Закликати ваших російських підписників не мовчати, а змінювати історію та зупиняти насильство, в яке зовсім скоро може бути втягнутий весь світ.
Зараз не час мовчати. Час приймати важкі і важливі рішення, які зіграють роль для майбутнього всієї планети.
Саме з мовчазного погодження усього світу та росіян, які не можуть зупинити свого божевільного диктатора, розгортаються ці страшні події.
Зупинімо Путіна!»

Як змінилося українське книговидавництво за останні роки та які моменти були переломними? Що читають українці і як змінюються їхні вподобання? Чи виживуть паперові видання у боротьбі з електронними?

Інтерв'ю в Cosmopolitan

Вчора було подано заяву до Омбудсена Людили Денісової від імені Вахтанга Кіпіані.

Заяву з вимогою справедливого суду у нашій справі підтримала майже сотня українських інтелектуалів !
Другий суд над Стусом триває. Ми не здаємось, а ви допомагаєте нам триматись.

Текст заяви:

Уповноваженій Верховної Ради України з прав людини
Денісовій Людмилі Леонтіївні

Ми, що нижче підписались, з метою захисту прав людини та основоположних свобод, вимагаємо забезпечити право на справедливий суд у справі за позовом Віктора Медведчука проти історика, журналіста Вахтанга Кіпіані та українського видавництва Vivat.

У позові Віктора Медведчука ми вбачаємо неприховану спробу прямого тиску на свободу слова, друку та наукової думки в Україні.

Книга “Справа Василя Стуса. Збірка документів з архіву колишнього КДБ УРСР” Вахтанга Кіпіані — це дослідження історичних подій, спроба пошуку історичної правди. А пошук історичної правди є невід’ємною частиною свободи вираження поглядів, гарантованої статтею 10 Конвенції про права людини. До ролі Суду не належить арбітраж історичних питань, які є частиною тривалої дискусії між істориками (див. рішення ЄСПЛ Chauvy та інші проти Франції, № 64915/01, § 69, ЄСПЛ 2004-VI).

Протилежний висновок відкрив би шлях судовому втручанню в історичну дискусію і неминуче переніс би відповідні історичні дискусії з публічних форумів у судові зали (рішення ЄСПЛ Dzhugashvili v. Russia, N 41123/10, § 33).

Тобто суд не має права брати на себе оцінку історичних подій та дій осіб, які були їх учасниками. Адже у протилежному випадку суд має оцінювати аргументованість суб'єктивних думок. А це — неприпустимо.

Особиста думка автора книги “Справа Василя Стуса. Збірка документів з архіву колишнього КДБ УРСР” ґрунтується на фактах і свідченнях, викладених в архівних документах колишнього КДБ УРСР, розміщених в означеній книзі. Підкреслюємо, що ті фрази, які обурили Віктора Медведчука і спричинили судовий позов, є оціночними судженнями із фактологічним підґрунтям.

А тому об'єктивно довести їх достовірність або спростувати неможливо. Про це свідчать норми законів, як вітчизняних, так і міжнародних.

Історик за фахом, Вахтанг Кіпіані уклав книгу переважно з документів із архіву колишнього КДБ та інших матеріалів, що перебувають у відкритому доступі. Частина з них розкриває низку фактів про суд над поетом Василем Стусом, зокрема й про те, яку роль відіграв у цьому процесі адвокат Віктор Медведчук. І в той час, коли задекларовано доступ українського суспільства до розсекречених матеріалів щодо злочинів комуністичного режиму, ми бачимо, як створюється загрозливий прецедент: якщо історична правда не подобається, доступ до неї прагнуть припинити.

Вважаємо неприпустимим той факт, що політик використовує суд для того, щоб змусити відмовитися від історичної правди, залякати інакодумців, як це успішно робила радянська держава, змусити прийняти власну точку зору щодо його ролі у судовому процесі над українським поетом-дисидентом Василем Стусом та минулого свого батька як єдину правильну.

Рішення суду має бути законним, а не політично вмотивованим.

Алім Алієв, голова ГО “Кримський Дім”
Марко Андрейчик, літературознавець, перекладач
Іван Андрусяк, письменник, член українського ПЕН
Олег Бакулін, письменник
Віра Балдинюк, головна редакторка видання "Коридор"
Наталія Бельченко, поетка, перекладачка
Борислав Береза, громадський діяч, політик
Наталка Білоцерківець, письменниця, Український ПЕН-центр
Наталія Бойко, екс-заступник міністра енергетики
Андрій Бондар, письменник, перекладач
Катерина Ботанова, культурна критикиня, кураторка
Зінаїда Васіна, художниця театру, графік
Галина Вдовиченко, письменниця
Олена Вовк, CEO “Компанії Ензим»
Павло Вольвач, письменник
Володимир В'ятрович, історик
Ольга Герасим'юк, журналіст, Голова Нацради з питань телебачення і радіомовлення
Марія Гурська, телеведуча
Дмитро Грінченко, випусковий редактор радіо Мелодія
Дармограй Наталія, економіст
Лариса Денисенко, правозахисниця, письменниця
Анатолій Дністровий, письменник
Сергій Жадан, письменник
Олесь Ільченко, письменник
Архиєпископ Ігор Ісіченко, професор Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, доктор філологічних наук
Зоя Казанжи, журналістка
Казарін Володимир, ректор Таврійського університету
Ія Ківа, поетка, перекладачка, членкиня українського ПЕН
Максим Кідрук, письменник
Маріанна Кіяновська, письменниця
Діана Клочко, культурно-мистецький центр НУ "Києво-Могилянська Академія"
Олександра Коваль, директорка Українського інституту книги
Галина Койнаш, Харківська правозахисна група
Богдан Коломійчук, письменник
Тарас Компаніченко, музикант
Ігор Козловський, вчений, релігієзнавець, член Українського ПЕН, учасник Ініціативної групи "Першого грудня"
Олег Коцарев, письменник
Ганна Криволап, художниця
Галина Крук, письменниця, літературознавиця, членкиня українського ПЕН
Олександра Кольцова, авторка, співачка
Андрій Курков, президент Українського ПЕН
Оксана Куценко, Український ПЕН
Марк Лівін, письменник та видавець
Оксана Левкова, директорка ВГО "Не будь байдужим!", кандидат наук із соціальних комунікацій
Анастасія Левкова, письменниця, редакторка
Андрій Лесів, художник, творча майстерня Аґрафка
Володимир Лемперт, бізнесмен, CEO компанії Vital Plast
Богдан Логвиненко, письменник, журналіст
Ольга Лучук, доцент, ЛНУ ім. Івана Франка
Тарас Лучук, письменник, перекладач
Андрій Любка, письменник, член українського ПЕН
Олена Мариничева, перекладачка
Мирослав Маринович, проректор Українського католицького університету
Антон Мартинов, видавець
Василь Махно, письменник
Олександр Михед, письменник, куратор
Катерина Мола, політолог
Оксана Мороз, письменниця
Віктор Морозов, музикант, перекладач
Наталя Моспан, засновниця мережі “Моя книжкова полиця”
Олександр Мотиль, професор політології в Ратгерському університеті (США)
Олексій Нікітін, письменник
Анастасія Нікуліна, письменниця
Ілларіон Павлюк, письменник, журналіст, продюсер
Олександр Положинський, лауреат премії імені Василя Стуса
Степан Процюк, письменник, учасник Українського ПЕН
Алла Пушкарчук, журналістка
Володимир Рафєєнко, письменник, літературознавець
Петро Рихло, професор Чернівецького національного університету
Романа Романишин, художниця, творча майстерня Аґрафка
Микола Рябчук, провідний науковий співробітник, ІПіЕНД НАНУ
Олександр Фоззі Сидоренко, музикант
Олексій Сінченко, літературознавець
Ірина Славінська, журналістка
Остап Сливинський, письменник, член Українського ПЕН
Іванна Смачило, екс-заступниця Міністра юстиції
Наталія Сняданко, письменниця, перекладачка
Елеонора Соловей, літератор
Ірина Старовойт, поетка, есеїстка, доцентка кафедри культурології УКУ
Ярослава Стріха, перекладачка, літературознавиця
Дмитро Стретович, видавець
Тетяна Терен, журналістка, віце-президентка Українського ПЕН
Тетяна Трофименко, кандидат філологічних наук, літературна критикиня
Ірина Тулякова, директор освітнього центру “Інсайт”
Леонід Фінберг, головний редактор видавництва "Дух і Літера"
Оксана Форостина, письменниця та видавчиня
Борис Херсонський, письменник, науковець
Христина Храновська, представниця бренду Chloe в Україні
Ярина Цимбал, літературознавиця
Артем Чапай, письменник
Софія Челяк, програмна директорка 27 львівського міжнародного BookForum
Артем Чех, письменник
Гаська Шиян, письменниця
Ірина Шувалова, письменниця, перекладачка
Любов Якимчук, письменниця
Яремчук Олеся, журналістка
#книганалавіпідсудних

Який нормальний бізнесмен зараз буде відкривати офф-лайн книгарню?
Правильно - не буде.
Але дуже вже харків'яни хвалили нашу Книгарня Vivat Харків за атмосферу, затишок і асортимент, і ми вирішили ризикнути і відкрити ще одну книгарню в Харкові на
Я. Мудрого, 38.
Спасибі всім нашим українським видавництвам за хіти, новинки, бестселери, лонгселери, які відтепер можна побачити в наших книгарнях!
Так що, дорогі читачі, приходьте, сваріть- хваліть, якщо якихось книг немає, постараємося знайти особисто для вас!
Читай, мрій, дій разом з Видавництвом Vivat!!!

Судове засідання у справі за позовом Віктора Медведчука проти Вахтанг Кіпіані та Видавництво Vivat через книгу «Справа Василя Стуса» перенесли на 14 серпня. Засідання відбудеться в дарницькому районному суді Києва о 10:00.

Ми неодноразово заявляли, що позов Медведчука — це тиск на свободу слова. Сьогоднішнє засідання і обрана стратегія адвоката Медведчука — яскравий доказ боротьби з інакомисленням.

Ми хочемо подякувати всім, хто підтримав наше рішення йти до кінця в питанні пошуку історичної правди.
Ми вдячні усім, хто 6 годин під спекою чекав на рішення суду.

Ми вдячні кожному за слова підтримки, за те, що підтримували нас і автора, купуючи книги.

У нас є хребет — ми вистоїмо.
З вами нам не страшно!
Зустрінемось 14 серпня!

Щиро, команда Vivat !