Вих. № 39/06
від 11.06.2020
Міністру
культури та інформаційної політики України
Ткаченку О. В.

Шановний Олександре Владиславовичу!

Змушений звернутися до Вас у зв’язку з надзвичайно важким кризовим станом вітчизняної книговидавничої галузі, який є не стільки наслідком карантину, введеного з метою подолання пандемії коронавірусу, скільки результатом тривалого, фактично впродовж всієї доби незалежності України, ігнорування керівництвом держави національної книги як одного з вирішальних, найвпливовіших чинників на процес формування та розвитку людської особистості, політичної нації і держави.
Історія людства переконливо свідчить про те, що культурний, освітній, науковий, індустріальний і постіндустріальний прогресуючий розвиток держав світу можливий лише за умови випереджального розвитку національного книговидання, оскільки книга:
— створює культурно-духовні передумови для процесу поступового еволюційного об’єднання різноментальних груп населення, що історично проживають на території країни, в політичну націю на спільній ментальній платформі;
— формує в соціумі культурну, моральну і духовну атмосферу на загальнолюдських і традиційних національних цінностях, культивує у членів суспільства почуття взаємоповаги, взаємодопомоги, любові до своєї Батьківщини;
— забезпечує поширення освітніх та наукових знань серед різновікових груп населення, незалежно від території їхнього проживання;
— активно впливає на рівень професіоналізму працездатного населення, забезпечує перманентне оновлення спеціальних знань кадрового ресурсу, який працює в усіх сферах із забезпечення життєдіяльності держави, особливо у сфері виробництва з високим рівнем додаткової вартості. Тобто великою мірою книга виконує в людському вимірі роль «предтечі», формуючи цілісний культурно-інтелектуальний ґрунт для позитивного, гарантовано динамічного розвитку як суспільства, так і економіки держави.
На превеликий жаль, ці фундаментальні функціональні якості книги впродовж майже тридцятирічного періоду фактично ігнорувалися, внаслідок чого:
— не тільки не було створено передумови для системної націєтвірної діяльності влади та органів державного управління, на яких мало бути покладено відповідальність за виконання цих завдань, а й навіть зруйновано ментальні зв’язки, які існували в попередні часи, що й слугувало пусковим механізмом для анексії Криму та дозволило Російській Федерації спровокувати збройний конфлікт на Донбасі;
— почалося стрімке падіння рівня освіти, культури, моральності серед значної частини населення країни, що призвело до втрати вартості знань, бажання людей читати, розширювати свої світоглядні горизонти та вдосконалювати професіоналізм;
— брак, а нині майже повна відсутність спеціальних сучасних наукових книжкових видань із техніки і технологій, які б мали донести новітні знання до персоналу, задіяного у високотехнологічних виробництвах, призвели до руйнації найефективніших складових виробничої сфери і втрати національним продуктом позицій на світовому ринку товарів і послуг;
— через тотальну відсутність сучасної навчальної літератури значною мірою було втрачено якість підготовки вітчизняними вишами кадрів фахівців як у системі сучасного матеріального виробництва, так і управління, спроможними розробити та у стислі строки реалізувати стратегію повернення України в коло високорозвинених, цивілізованих країн світу.
Од 1993—1994 років Україна з категорії однієї з розвинених, книгопродукуючих і читаючих країн світу скотилася до найнижчих щаблів у рейтингу таких країн, а національна система книговидання перетворилася на перманентно стагнаційну галузь із періодичними провалами у кризову прірву із тривалим поверненням до вже штатного продукування і споживання книги в межах від 0,4 до 1,4 на рік на одного мешканця країни, що є найнижчим показником в Європі.
За ці роки з ринку фактично зникла наукова, мистецька, природнича, медична, технічна і технологічна література як вітчизняних авторів, так і перекладна з мов світу через втрату кадрів перекладачів, які крім знання мов мали ще й глибокі наукові знання, що давало розуміння того, що варто перекладати українською, а також відсутність у вітчизняних видавництв фінансових ресурсів, які б дозволили видання такої, переважно малотиражної й дорогої у виробництві, літератури без допомоги з боку держави.
Ми абсолютно переконані, що ренесанс України як цивілізованої, розвиненої в культурному, освітньому, науковому, технічному і технологічному плані не може розпочатися без ренесансу українського книговидання, повернення у свідомість соціуму вартості знань, які несе книга, віри людей в те, що саме культура, освіта, професіоналізм є запорукою успішної долі, гарантією професійного і кар’єрного зростання, добробуту родини і держави.
Ми також переконані в тому, що нинішня криза, як не парадоксально це звучить, дає шанс на кардинальні зміни у ставленні до національної книги, можливість врешті-решт розірвати деградаційний ланцюг, який вже стільки років сковує надзвичайно значущу соціально галузь, а разом з цим і творчий, креативний, інтелектуальний потенціал працелюбних українців.

На наш погляд, для цього необхідно:
— публічне визнання на рівні Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України національного книговидання як стратегічної галузі, без якої апріорі неможливе реформування всіх сфер життєдіяльності держави, її економіки і виробничої сфери;
— визначення тих стратегічних напрямів у структурі економіки держави, кадровий персонал яких разом із вищими закладами освіти вітчизняне книговидання має забезпечити своїм сучасним культурним, інтелектуальним продуктом для успішної реалізації визначених завдань;
— з урахуванням вкрай низьких капіталізації галузі та її привабливості в нинішньому стані для інвестицій (упродовж 5 місяців нинішнього року галузь втратила 84,6 % тиражної продукції), через специфіку галузі і продукту, який вона виробляє, відновити пільгу з податку на прибуток для видавців та виготівників вітчизняної різножанрової книги, яка діяла до 1 січня 2015 року, як реінвестицію в розвиток виробництва;
— відміна ввізного ПДВ та мита на імпорт поліграфічного обладнання, призначеного виключно для книгодрукування, з метою прискореної модернізації, осучаснення друкарських операцій з виготовлення книги;
— розроблення системи простого і швидкого доступу суб’єктів книговидання до кредитних ресурсів під мінімальний відсоток річних задля: розширення асортименту та збільшення тиражності книжкової продукції; модернізації поліграфічної бази та розбудови системних книготорговельних мереж;
— розроблення та запровадження в практику програми надання державних грантів на підготовку та видання вузькопрофесійних видань, яких гостро потребують кадри, задіяні в прикладних наукових дослідженнях, практичній медицині, високотехнологічних виробництвах, агросекторі, відповідних профільних ВНЗ тощо;
— після внесення відповідних змін до законодавства, що стосується авторського права та суміжних прав, інтелектуальної власності, розробити та у стислі строки реалізувати перелік конкретних організаційно-адміністративних заходів з ліквідації в Україні тіньового сектора з виробництва та реалізації контрафактного літературного контенту як у царині паперової книги, так і в мережі Інтернет;
— на законодавчому рівні унормування стандартів гарантованого забезпечення населення книготорговельними послугами (залежність кількості підприємств роздрібної книжкової торгівлі від чисельності населення);
— запровадження європейської практики встановлення у бюджетах усіх рівнів відсотка щорічних видатків на оновлення фондів бібліотек;
— розроблення та реалізація, за участю Міністерства культури та інформаційної політики України, Міністерства освіти і науки України, Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Українського інституту книги та Громадської спілки «Українська асоціація видавців і книгорозповсюджувачів» довгострокової національної програми з популяризації книги і читання.
Ми вважаємо, що пакетна реалізація запропонованих нами заходів дозволить не тільки реанімувати нашу креативну галузь, зробить її спроможною забезпечити потреби держави в літературі всіх жанрів, яку вимагатиме процес її динамічного розвитку, а й виведе Україну на європейський ринок якісного літературного контенту та поліграфічних послуг на цілком конкурентоспроможному рівні.
Висловлюємо щире сподівання, що Ви, шановний Олександре Владиславовичу, чудово розумієте історичну роль книги в розвитку людської цивілізації та економіки сучасного світу, що, на жаль, до останнього часу в Україні не враховувалось і не бралося до уваги у стратегічному баченні перспектив розбудови держави, та зможете донести бачення ситуації Громадською спілкою «Українська асоціація видавців і книгорозповсюджувачів» до Президента України та Прем’єр-міністра України.

З повагою та надією на плідну співпрацю

президент ГС «Українська асоціація
видавців і книгорозповсюджувачів» Олександр Афонін

Image by maryignatiadi from Pixabay