Професійне. Але не тільки для видавців та авторів.
1. Протягом останнього часу відбулося три події, які вплинули на книжковий ринок взагалі і конкретно на діяльність видавництва Фоліо, яке я очолюю 32 роки.
Йдеться про непідписання Президентом закону про заборону книжок походженням з РФ та інші заходи підтримки книжкового ринку; суттєву зміну валютного курсу і взагалі валютної поведінки держави; і влучання російських ракет в одну з книжкових друкарень Харкова.
2. Після ухваленні 306-ма голосами депутатів книжкового закону галузь могла б спати спокійно. Передбачалося, що держава встановить кілька нових правил:
- ввезення книжок з РФ та Білорусі(в тому числі через треті країни) заборонялося б, окрім 10 штук для власного споживання;
- друк авторів з РФ та РБ(які мають, або мали паспорти цих країн) в Україні був би заборонений, незалежно від мови. Друк книжок громадян СРСР та Російської імперії(наприклад, Олексій та Лев Толстой) - дозволено, незалежно від мови
- друк перекладів з інших мов мали дозволити лише українською, мовами ЄС, мовами корінних народів. Тобто, заборонити - російською;
- продаж того, що завезено з РФ раніше, заборонити;
- ввезення надрукованого Росією з третіх країн - через дозвіл Держтелерадіо;
- виняток - друк текстів, створених громадянами РФ, міг бути дозволений держустановам за умови, що вони не книги не потраплять на вільний ринок.
Закон не підписано протягом 14 діб, а отже - Президент втратив право вето. Оскільки його не підписано і досі, схильний думати, що закон так і залишиться непідписаним. Розраховувати, що його підпише спікер і опублікує, також немає підстав. Як результат, всі перераховані вище пункти - не діють.
Я вже бачив книжки, ввезені через Сербію; знаю про налагоджений логістичний маршрут через Туреччину; потримав у руках «ліві» книжки, що приїхали з Молдови. Я особисто придбав книжку(не буду називати, щоб не рекламувати злочинців), яка написана у 2021 році в Америці, перекладену російською мовою і видану в квітні в Москві, а далі переверстану та надрукована українськими піратами російською офсетним способом у м'якій обкладинці дуже дрібним шрифтом з вихідними даними 2016 р (щоб не було претензій щодо відсутності дозволу Держтелерадіо) Таллінн (!), (щоб не було заборони російського). Зауважу, що український законний видавець продає свій свіжий наклад українською втричі(!) дорожче.
Це лише одна з перших ластівок, адже заборона в законі не спрацювала. Видавці мусять бути готові до повернення в піратські інтернет-книгарні та на ринки дешевого контрафакту якраз в той момент, коли вони заледве виживають, знекровлені зростанням цін, про яке далі.
3. Ціноутворення. У нашій галузі трапляється дуже різноманітна продукція.. Майже немає повністю однакових книжок по собівартості. Якщо орієнтуватися на середню «температуру по палаті», то можна розкласти собівартість масової сучасної перекладної книжки на три рівні частини приблизно так:
- 1) права, переклад, підготовка, утримання видавництва;
- 2) папір, картон, інші поліграфічна сировина;
- 3) друк, матеріали для друку(форми, фарба, клей та ін), транспорт.
Як базу для порівняння можемо взяти період з липня липень цього року до липня минулого, який був останнім місяцем стабільності по цінах на папір в світі. Саме тоді склалися одночасно фактори, які призвели до жорсткого дефіциту та цінової турбулентності. Таким чином:
- 1) зростання приблизно разом з курсом долара до гривні, не набагато менше, ніж курс, 30%;
- 2) зростання 190-200%, майже втричі. Один і той же папір офсетний за цей час здорожчав з 28 до 82 тис грн/т
- 3) зростання поліграфічних матеріалів, дефіцит всього, що їде з Китаю, суттєве зростання енергоносіїв для роботи друкарень, 80% в середньому.
Таким чином, (30+190+80)/3=100%. За рік книжка повинна подорожчати вдвічі. Але, враховуючи права, куплені за старим курсу, залишки матеріалів за старими цінами, економію видавців на всьому, в тому числі заробітній платі для співробітників, справжнє зростання буде відставати в середньому на 4-5 місяців (редакційно-друкарський цикл роботи над книжкою).
4. Як багато хто вже знає, цього тижня вороги влучили двома ракетами в книжкову друкарню в Харкові. Ті українські покидьки, які коригували вогонь ворога, знали, що вони б'ють по книжках. Ті російські покидьки, що визначали цілі для ракет, точно знали, що вони б'ють саме в друкарню, поруч немає інших будівель. Серед видавництв, які друкували книжки в цій друкарні, є і Фоліо. Я пишу про це зараз, не благаючи про допомогу: витримали в лютому, витримаємо і в серпні. Однак мушу сказати, що втрачено приблизно двомісячний обсяг друку однієї друкарні. Далі вона не зможе щомісячно видавати на ринок якусь кількість українських книжок, ринок втратить в рік кілька мільйонів примірників української книжки. Ворог отримав перевагу на інформаційному фронті.
5. Я свідомо складаю цей пазл. Держава продемонструвала власну позицію - книжки з Росії, яких було дуже багато завезено на нашу територію, продовжують продаватися в книгарнях України, в Інтернеті. Піратські копії будуть поступово заміщувати оригінальні. В часи війни правоохоронці навряд чи займатимуться закриттям нелегальних інтернет-книгарень та друкарень, а також зупиняти незаконну підприємницьку діяльність з книжками. Якщо на це не було часу і до війни, то зараз – марно й сподіватися. Російські наративи продовжать вбивати українців через токсичні книжки, одночасно з тим, як російські наративи прилітають до нас разом з ракетами з "русского мира".

1. мені часто кажуть, що є багато росіян, які не підтримують Путіна, які очікують його смерті, які навіть іноді в соцмережах пишуть »нет войне», які інтелігентні, не подадуть руки Гіркіну і т д, навіщо ти в своїх публікаціях пишеш, що вони теж винні? вони ж проти?
2. мені часто кажуть, навіщо ти зараз проти російської культури, навіщо ти стільки років борешся проти існування на українському книжковому ринку книжок походженням з Росії?

В лютому 2015 разом з Остапом Семераком ми підняли питання про повне ембарго для книжок з держави-агресора. Тоді суспільство, в тому числі наше професійне середовище, виявилися не готовими до цього рішення.
Я 7 років особисто переконував всіх, хто є дотичним до цієї сфери. Поступово все зрушило з місця: ліцензування ввезення, перші санкційні списки...
Але зараз стоїть питання так:
1. Жодної книги з Росії - через кордон.
2. Жодної електронної книги з Росії через будь-яку систему продажів
3. Жодної книги з Росії, які були завезені раніше - в продажу
4. Жодної книги з Росії, виданої після 1 січня 1992 - в бібліотеках
5. Жодної книги, підготованої російськими видавництвами, або в співпраці з ними - в українських друкарнях
6. Жодної книги авторів, які живуть на території Росії зараз - в перекладі на українську.
7. Жодної філії російських видавництв в Україні
8. Жодного перекладу з іноземних мов на російську в українських видавництвах.
9. Російською тільки книги українських російськомовних авторів, бажано з одночасним виданням українською, наприклад, з 1.01.2023.
10. Програма швидкого розвитку англійської мови в Україні.
Стівен Кінг нас вже підтримав.

Коли радянські гумористи жартували з приводу синіх кур в авоськах домогосподарок, вони не знали, що через 50 років саме авоська може зупинити занепад паперового книговидання.

Почалося зі зростання рівня життя та освіченості в Китаї, Індії та Бразилії, мешканці міст та навіть сіл цих країн приєдналися до "золотого мільярда" не тільки по зацікавленні в читанні, а й по використанню іншого "блага цивілізації" - туалетного паперу. Далі - більше. Діти Нігерії та Свазіленду отримали памперси. На відміну від книг та газет, вторинній переробці ці види використання продуктів целюлозного виробництва, не підлягають.

Коли баржа заблокувала Суецький канал, ми не знали, що це призведе до зростання ціни перевезень в 6-7 разів, що дешеві товари, такі, як книжки та папір, стануть невигідними для перевезень, більшість фрахту з Китаю піде вздовж Африки, британські видавці заберуть замовлення з Гонгконгу, бразильська целюлоза зіткнеться з відсутністю контейнерів і цей логістичний колапс призведе до подорожчання, а після цього - зникнення вільного ринку паперу в Європі.

Коли китайські відправники товарів з Алі-Експрес почали вкладати кожне відправлення в красиву картонну тару, а пакувальники Амазону - в цупкий крафт-папір, ніхто не думав, що російські та мексиканські целюлозно-паперові комбінати стануть масово переходити з виробництва офсетного паперу на крафт та картон.

Коли лідери великих країн оголошували карантини та локдауни, вони не знали, що в США та Британії на 20% зросте попит на паперову книгу, яка стане не тільки зручною в доставці, а й ліками від депресії, а це призведе до системних зривів постачання книжок великими видавництвами в мережі та інтернет-книгарні.

Коли українські парламентарії приймали революційне законодавство про є-підтримку, а видавці раділи попиту, що зріс в декілька разів, ніхто не міг передбачити, що додрук тих самих накладів, що закінчилися, буде відбуватися в лотерейному режимі з ціною паперу на 80-90% більшою, ніж півроку тому.

Коли весь світ зрозумів проблемність пластикових пакетів, ще не було нікому відомо про те, про що я сказав вище. А зараз щоденно мільярди пакетиків з крафтового паперу, що летять в сміття, залишають нас без детективів, класики, дитячих книжок.
І тільки авоська може зберегти книжковий ринок в доброму стані. Навіть без синьої курки.

Професійне. Розрахунки по Єпідтримці та книжковому ринку. 10 тез.

1. Розмір ринку. Цього не знає ніхто, Держкомстат та Податкова не допоможуть. Мої емпіричні розрахунки дають приблизно продаж без держзамовлення та навчальної літератури приблизно 1 млн примірників книжок, виданих в Україні і 0,2 млн - завезених з Росії та піратських. Чверть або третина з цього обсягу - супермаркети та ринки без касових апаратів та маркетплейси, те, що не прийме участь в продажах по програмі. Зате якась частина учбової літератури, як і значна частина книжок з Росії в програму потрапить.

Дехто каже, що корупція та крадійство у нас в крові. Навіть Л. І. Брежнєв, кажуть, вважав, що низькі зарплати компенсуються дрібними крадіжками у держави.
Спочатку це були гаїшніки, продавчині в овочевих крамницях, потім пішли медсестри, дільничі, провідники в потягах.
Потім - прокурори, судді, депутати.
2014 рік трохи обмежив апетит у цієї категорії. 2015 навіть когось налякав. Громадянське суспільство відволікання від волонтерів і почало думати над іншими проблемами. Потім - апатія.
Що ми маємо зараз?

Друзі, під‘їхала свіжа статистика від Книжкової Палати.
Падіння випуску книжок до рівня минулого року - 10% по назвах та 20% по накладу. До рівня супер кризового 2020 року!
Це вже не зона бідства, це вже рівень, після якого буде майже неможливо повернутись навіть на рівень виживання галузі.
1 мілліон примірників на місяць. А, враховуючи, що в цих цифрах є держзамовлення на підручники, то книжок для ринку - зовсім обмаль.
Припустимо, що хтось з колег «забуває» надіслати сигнальні примірники, все одно, вже потрібно говорити про те, що навіть двома сотнями додаткових мільйонів на бібліотеки цю кризу не подолати.
Після прийняття на Уряді Програми Підтримки Читання та Парламентом закона по пільгам на Податок з прибутку, потрібно вимагати від Мінфіну та Мінекономіки прийняти участь в створенні Дорожньої карти підтримки галузі.

В середньому, одна книжка готується місяців 8. І ще місяць на друк. Так, як вагітність. Частіше за все видавці намагаються видати книжки до виставок. Бо - гроші. І іноді - визнання, призи. Але - гроші. Гроші. Бо для того, щоб видати до терміну книжку, більшість видавців влазять в борги.

В нашій країні видавці на свої заробітки не їздять на Багамські острови і не купують Бентлі. Вони живуть від кризи до кризи.

Колеги активно взялись рахувати обсяг ринку, темпи його падіння, темпи повернення книжок з Росії на український ринок. Це непогана справа, коли тобі потрібно поставити табличку на могилу українського видання та написати епітафію та історію хвороби.

Порахуємо інше.
2018 рік - закупівля УІК 121 млн грн, закупівля МІП 25 млн грн
2019 рік - закупівля УІК 87 млн грн, закупівля МІП-МКІП 36 млн грн
2020 рік - закупівля УІК 48 млн грн, закупівля МКІП - 16 млн грн
2021 рік(в бюджеті) УІК 50 млн грн, МКІП - 1,5 млн грн
Так чином, динаміка наступна: 146/123/64/51.5.

Зробимо аналіз в порівняних цінах. Буду умовно рахувати інфляцію в галузі 10% на рік(думаю, вона трохи більше, але не надважливо для рахування тенденцій)
146/111/51/34 млн(використано складний %).

Таким чином, присутність держави на комерційному книжковому ринку(закупівля), зменшено в 4,3 рази.

Для розуміння ситуації потрібно додати, що пропорційно зменшилась і участь місцевих бюджетів.

Треба додати, що в 2020 році, завдяки активній позиції УАВК, УІК, Мінкультури та Гуманітарного Комітету ВР, втрати галузі від локдаунів було частково компенсовано на 87,5 млн грн(62,5 Мінфін технічно зрізав). В 2021 заплановано ще одну програму УІК, пов‘язану з держзамовленням на книги до ювілею країну, на яку направлено гроші з інших, призупинених програм галузі.

Коли кажемо про поновлення рівня фінансування галузі, порівняно з 2018 роком, справа йде про 121+33%=161 млн грн на бібліотечну закупівлю. При середній ціні книги на рівні 130 грн це всього 1,2 млн книжок на 14.000 публічних бібліотек країни - менше 100 книжок на одну бібліотеку, 4 грн, або 15 евроцентів на одного громадянина(зараз маємо 4 євроцента)

Треба зрозуміти, що по рівню фінансування бібліотек ми відстаємо від цивілізованих країн не на відсотки і не в рази, а на майже два порядка(для тих, хто пам‘ятає шкільний курс математики), потрібні не системні зміни, потрібне радикальне законодавче рішення.

Поодинокі волання видавців вже не можуть привернути увагу суспільства, до них звикли. Іноді ж з‘являються нові книжки? Ну й добре. Погано школярі написали тести? Треба змінити систему тестування, вони були складені недолуго. Неконкурентні українські виші? Можна змінити ректорів. Суспільство піддається інформаційному впливу російської пропаганди? Це залишки радянського виховання. Керівники громад знищують бібліотеки? Ми їм заборонимо. На словах. А жорстких бюджетних нормативів, які потрібно виконувати, приймати не будемо, бо тоді ж буде складно спиляти приміщення бібліотек в селах та містечках. Ну, і т д

Міністерство Культури підготувало програму підтримки читання. Чи стала вона документом, який затверджено Кабміном, з підтвердженим фінансуванням на рівні Мінекономіки та Міністерства Фінансів. Ні. Тоді навіщо така Програма? Може, є сенс суспільству це спитати у цих Міністерств? Чому ж ми мовчимо?

В минулому році книговидання впало на 40% в Україні, більше, ніж у будь-кого в Європі. В цьому(дивись фото) - на 80% до першого кварталу минулого року.

Дякуючи активній позиції Міністерства, видавці отримали 82 мільйони гривень інституційної підтримки(ще 68 млн з виділених в бюджеті, Мінфін секвестрував, зробивши обмеження для великих видавців, але не поділився цими грошима з маленькими, або з письменниками) на видання нових книг. Таким чином, в статистику вони ввійшли.
З нового року ми вже пережили короткий локдаун в січні, який зупинив галузь, в тому числі, продаж нових, інституційно підтриманих книжок.