Вчора, 12.04.2025, на 71 році життя пішов у кращі світи Олександр Федорович Соловйов — чудова людина і прекрасний спеціаліст, із яким мене зв’язують дуже давні дружні і партнерські стосунки.
Упродовж багатьох років він підставляв своє юридичне плече Українській асоціації видавців і книгорозповсюджувачів у розв’язанні непростих колізій, у які ми потрапляли, а також у підготовці численних проєктів законів, урядових постанов та нормативних актів, спрямованих на підтримку та розвиток вітчизняного книговидання, які УАВК масово подавала до органів влади різного рівня на початку 2000-х. Пам’ятають його і велика кількість видавництв, які зверталися за юридичною допомогою до Олександра Федоровича й отримували її. Боляче, що покидають нас люди, які є носіями пам’яті про нашу боротьбу за українську книгу доби незалежності, забираючи її із собою...
Світла пам’ять тобі, друже і колего Олександре!

На моє глибоке переконання, шлях від людини фізичної до соціальної, моральної, духовної, освіченої особистості пролягає через бібліотеку. І прогрес людської цивілізації протягом усієї її історії бере свій початок із бібліотеки, де зібрано моральні, культурні, інтелектуальні надбання всіх минулих поколінь. Бібліотека — це найдавніший цивілізаційний інститут людства, який виник із появою писемності і супроводжує нас досі. Тож можна з абсолютною впевненістю сказати, що бібліотеки — це найдавніші носії культурних надбань людства, провідники народів крізь час і простір. Саме тому для мене особисто бібліотека і бібліотекар мають сакральне значення. Моя повага до цих культурних установ і людей, які там працюють, залишається незмінною все моє життя, від п’ятирічного віку, коли 1959 року я вперше переступив поріг нашої сільської бібліотеки. І я однозначно солідарний зі словами відомого американського письменника Рея Бредбері: "Мене виховали бібліотеки... Вірю в бібліотеки". Бібліотека виростила в мені таку глибоку любов до книги, що я присвятив служінню їй і розвитку вітчизняного книговидання більшу частину свого свідомого життя. Упродовж десятиліть моєї постійної комунікації з бібліотеками та бібліотекарями, і не лише в Україні, а й у багатьох країнах світу, укріпилася моя віра в те, що без бібліотек неможливий поступальний цивілізаційний розвиток людини, нації та держави.

Попередні слова — своєрідна прелюдія до привітання Публічної бібліотеки імені Лесі Українки, яка в листопаді цього року відзначатиме свій 80-річний ювілей. Заснована 1944 року у звільненому від фашистських загарбників Києві, бібліотека поклала на себе місію відродження культурного життя у зруйнованій столиці, повернення киян після трьох важких років окупації до культурних, духовних і моральних цінностей, здобутих українським народом упродовж його багатовікової історії та іншими народами світу. Усі роки свого існування бібліотека була і залишається джерелом духу, моралі й розуму для мешканців не лише Києва та Київської області, а й громадян України загалом.

Бібліотекарі з книгами в руках сьогодні, як і в минулі часи, виступають у ролі творців соціально активної, патріотичної особистості, яка спрямовує свої сили і знання на розвиток української державності, розбудову та зміцнення української нації. В умовах війни, розв’язаної путінською росією проти України, важко переоцінити всю соціальну діяльність, яку виконують працівники бібліотеки. Нині це не лише доступ до книги, а й надання інформаційної, психологічної та гуманітарної допомоги нашим громадянам, які постраждали внаслідок бойових дій або опинилися у складних життєвих обставинах. Це волонтерська діяльність, спрямована на збір коштів для допомоги нашому героїчному воїнству і книг для військових бібліотек, а також бібліотекам та закладам культури, які перебувають у зоні активних бойових дій або на територіях, звільнених після тимчасової окупації.

Публічна бібліотека імені Лесі Українки в нинішні надскладні для нашої країни часи стала своєрідним осередком незламності, куди кожен може звернутися за порадою, підтримкою або допомогою. Тож напередодні її славетного ювілею хочу висловити щиру подяку керівництву та колективу бібліотеки за їхню титанічну роботу на благо України, українців і нашої держави. Уклінно дякую вам! Бажаю бібліотеці та її фондам поповнення сучасною українською книгою, а працівникам міцного здоров’я й добробуту, нових ініціатив та цікавих і перспективних проєктів і всім нам перемоги над ненависним ворогом і настання довгоочікуваного миру на нашій багатостраждальній землі.

Незмінно ваш
Олександр Афонін

Щиро вітаю вас, колеги і друзі, з нашим професійним святом - Днем працівників видавництв, поліграфії і книгорозповсюдження!
День весняний дарує наше свято.
Квітує світ, синіє далина.
Як хочеться сказати вам багато
Під келих золотавого вина!
Ми — книгарі! І це вже наша доля,
Це — зріз життя, який не обійти,
Це — наша нива, це — безкрає поле
І одночасно шлях наш до мети.
Ми — носії (і ніде правди діти)
Високих знань, що йдуть із давнини.
Ми — не батьки, а лише книги діти,
Її онуки, доньки і сини.
Ми — охоронці чистого й святого,
Хранителі надії і добра.
Від вмінь і знань до слова і до Бога —
Усе це книга світові дала.
То що ж, колеги, келих піднімаймо
За хліб нелегкий, за книжковий світ
І в наше свято щиро побажаймо
Здоров’я, миру й довгих-довгих літ!

Це, мабуть, найважчий лист із тисяч написаних мною як президентом ГС «УАВК». Річ у тім, що я хочу повідомити вам, що залишаю посаду президента нашої Асоціації, яку обіймав упродовж 28 років, з березня 1996 року.

Саме так, упродовж 28 років я був із вами у свята й буденні дні, у радощах і біді, намагаючись не залишити поза увагою жодне ваше звернення, незалежно від того, стосувалося воно видавничих чи інших, особистих справ.

Весь цей час я біг попереду, постійно аналізуючи стан справ у вітчизняному книговиданні, виявляючи проблеми, які працюють проти нього, ініціюючи, готуючи та лобіюючи численні закони, укази президентів, урядові постанови та регуляторно-нормативні акти, які захищали, підтримували, а деякі із них і нині продовжують захищати учасників видавничого бізнесу в Україні.

Старше покоління видавців добре пам’ятає рубіжні роки переходу з ХХ у ХХІ століття, коли постало питання бути чи не бути українському книговиданню як такому взагалі. І саме в той надскладний період вирішальну роль у збереженні української книги відіграла саме наша Асоціація, яка змогла підготувати й організувати голосування депутатським корпусом низки законів, які загалом звільнили на 14 років видавництва і книгарні від сплати податку на прибуток і ПДВ, а поліграфістів від митних платежів за імпортоване друкарське обладнання для модернізації вітчизняної поліграфічної бази. Хоча усі ці 14 років нам довелось вести вперту боротьбу з різними складами урядів, які, усі без винятку, розпочинали свою діяльність зі спроб ліквідувати цей пільговий режим оподаткування видавничої галузі.

У моїй двадцятивосьмирічній президентській історії та в контактах з учасниками вітчизняного бізнесу було всяке: і добре, і погане, проте переважало те, що давало мені позитивний заряд і наснагу до праці на спільне благо вітчизняного книговидання.

Однак час невблаганний, як і людський вік. Рано чи пізно перед людиною постає питання про відповідність її наявного розумового, фізичного, психологічного потенціалу тим завданням, які йому належить виконувати за посадовими обов’язками.

Можливості людини, на жаль, вичерпні. Тому, з огляду на стан свого здоров’я та свій майже 70-річний життєвий шлях, я прийняв рішення піти з посади президента Української асоціації видавців і книгорозповсюджувачів, виконання обов’язків якої сьогодні потребують вже іншого фізичного та психологічного стану, інших рішень, іншої підготовки, іншого технологічного озброєння.

Вважаю, що цю посаду має обійняти порівняно зі мною молода людина із сучасним мисленням і компетенцією, знанням англійської мови, вмінням бачити проблеми галузі, що постають повсякчас, й активно реагувати на них, готуючи і просуваючи рішення, які нівелюють ці проблеми.

Щиро покладаюся на мудрість, компетентність та виваженість членів і Правління ГС «УАВК», які дадуть змогу вишукати та обрати на цю посаду гідного представника видавничої спільноти, який продовжить й осучаснить діяльність Асоціації, яка нинішнього року відзначатиме 30-річчя від дня свого заснування.

Хочу попросити вибачення у тих із вас, із ким у мене в процесі моєї активної діяльності виникали конфлікти й непорозуміння, і запевнити, що вони ніколи не мали особистісного характеру, а були продиктовані виключно інтересами нашої спільної справи.

Щиро дякую всім вам, особливо тим, із ким починав свою діяльність і більшість яких вже давно не в бізнесі чи навіть пішли в засвіти, за вашу увагу, підтримку, що давало мені можливість відстоювати інтереси українського книговидання такий тривалий період мого перебування на посаді.

Не згадуйте мене лихом. Можливо, лише час розставить акценти на тому, що вдалося й чого не вдалося мені зробити в статусі президента Української асоціації видавців і книгорозповсюджувачів.

Попри все, я залишаюся з вами, не як президент громадської спілки, а як людина, і буду радий, якщо моя порада чи консультація допоможе комусь із вас у вашій повсякденній професійній діяльності.

З незмінною повагою до всіх вас
ваш Олександр Афонін

Пропонуємо долучитися до акції «Українські видавництва — нескореній Херсонщині», у рамках якої просить видавництва надсилати одну книжку з кожного накладу їхніх видань на адресу Херсонської обласної універсальної наукової бібліотеки імені Олеся Гончара

Іде Новий... В сльозах і болю свято,
А в серці - наче іній на траві...
Та, попри все, ми будем святкувати,
Бо маєм право, бо ми ще живі!
Бо, попри все, моск...ка вража сила
Не зможе знищить український дух.
В нашій землі вона знайде могилу,
За кораблем її пошлем на йух.
В нас буде все, чого ми прагнем щиро,
Ніхто й ніщо вже не зламає нас.
За Перемогу келих й небо миру,
Піднімем, друзі! З Новим роком вас!

Від серця до серця

Ця історія бере початок від середини минулого року, коли я отримав від одного зі своїх колег координати пана Аскольда Мельничука, українця, громадянина США, письменника, вченого, людини, не байдужої до долі України.

Під час тривалої розмови, яка відбулася між мною та паном Аскольдом, я розповів йому, в яких складних умовах опинився український книжковий бізнес, як потерпають від бойових дій видавництва та книгарні, їхні працівники, який складний стан українських бібліотек, які опинилися в тимчасовій окупації або були зруйновані чи пошкоджені.

Згідно з попередньо досягнутими домовленостями ГС «УАВК» було отримано від організації Helping Ukrainian Books and Booksellers 10 тис. доларів США і від Українського національного об’єднання Квебека 15,2 тис. доларів США. Загальна сума становила 25,2 тис. доларів США, що при конвертації за курсом Національного банку України на момент отримання допомоги дорівнювало 900 тис. гривень.

Уся сума надійшла на рахунки Благодійної організації «Благодійний фонд громади Харкова «Толока» на підставі договору про партнерські відносини з ГС «УАВК».

Шановні члени УАВК!

Сьогодні нашій з вами АСОЦІАЦІЇ виповнюється 29 років!

Це вже солідний вік як для людини, так і для громадської організації.

За весь час свого існування Асоціація завдяки активності своїх членів довела, що вона не аморфне об'єднання, а активний й ефективний інститут громадянського суспільства.

Попереду непрості часи, однак я вірю, що Українська асоціація видавців і книгорозповсюджувачів пройде їх з честю.

Зі спільним святом вас, дорогі колеги й друзі!

Завершено етап проєкту конкурсу "Книжкові гранти для бібліотек", який передбачав збір заявок від бібліотек на участь у ньому.

За відведений на перший етап час, з 27.03.23 по 07.04.23, на сайт Благодійного фонду "Бібліотечна країна" надійшли заявки від 975 бібліотек різного рівня і спеціалізації, що перевершило всі очікування.

Наступний етап - це відбір бібліотек, які мають отримати ці гранти.

Рухаємося далі!