Дуже важливий для виживання галузі закон прийнято вчора. На жаль, про це мало говорять, а варто звернути увагу якщо не всього суспільства, то хоча б причетних :)

В законі є ціла низка позитивних моментів (і дифініцій), однак, на мою особисту думку, є три важливих виклики стосовно самої технологїі реалізації в аспекті подальшої роботи УІК.

1. Інститу книги суттєво збільшує свій вплив на книжковий ринок за рахунок збільшення кількості не ринкових інструментів і це є одночасно і добре (в першу чергу тим, що сам феномен гранту внесено в законодавство) і погано (бо як воно все реально працюватиме в законі не прописано).

2. Інститут книги стає менш контрольованим громадськістю та професійною спільнотою структурою (завдяки змінам в ст. 10 Закону України «Про державну підтримку книговидавничої справи в Україні»). І найголовніше

3. Експертні ради стають колективно відповідальними за прийняття рішень (може я помиляюся?) при фактичній відсутності експертного СЕРЕДОВИЩА - і це є головною проблемою на мою думку в галузі на сьогодні. Може варто уточнити: є проблема відбору експертів та постановки їм задач (формулювання критеріїв відборів) для оцінки при тому або іншому конкурсі. Тому варто почати в цьому питанні з того, що спочатку повинна бути експертиза по формулюванню задач (і критеріїв) для експертних рад, а вже потім все інше.

Мені можуть дорікнути "А чому ти не казав все це на попередньому етапі підготовки документів, адже мав доступ до них і процедура була відкрита!". Відповідь проста - щоб "не спугнути"  Все зроблено вірно (і хвала тим, хто цього добився), а те, про що я пищу стосується більше питань реалізації і ми разом (держ. організації та громадські і бізнесові структури) при бажанні зможемо все і формалізувати і примусити працювати "во благо".

1. За даними Книжкової палати, випуск за 5 місяців 2020 в порівнянні з минулим роком склав рівно 11% по примірниках і 30% по кількості назв. Я звик довіряти Статистиці, але в цьому випадку, не приводячи детальні розрахунки, скажу, що вона трохи помиляється і справжня картина складає, за моєю оцінкою, 20% та 35%. Бажаючим поясню особисто.

2. Такого падіння друку не було з 1998-99 років, навіть світова криза 2008 не дала такого падіння. Зараз статистика покращиться за рахунок друку держзамовлення по підручниках, але ця історія має відношення тільки для певної частини видавців та друкарень, але не вільного книжкового ринку і більшості видавців.

3. Книгарні відкрилися після перерви в два з половиною місяці з накопиченими боргами і падінням продажів. За цей час значна частина покупців перейшла на користування онлайн-книгарнями зі зручним вибором та доставкою. Хтось знайшов себе в читанні електронних книжок. Таким чином, скоротилася кількість тих, хто буває в книгарнях. Додатково впали обсяги за рахунок транспортних обмежень та ще не знятих карантинних заходів. Вважаю, що в середньому, суми продажів в оффлайн книгарнях України, складають 40-45% від минулого року.

4. Фактично маємо ситуацію повної перебудови способів реклами, просунення, продажі книжок на сучасному ринку. Є країни, які підтримали традиційні бізнеси оффлайн продажів, є такі, які підтримали виробника і дали можливість ринку перебудуватися. Україна поки що не зробила жодного окремого кроку по підтримці галузі, жоден з проєктів не перейшов до статусу прийнятих документів на центральному та місцевому рівні. Інституція, яка відповідає за галузь, - Український інститут книги, - не приймала ніяких антикризових документів, тільки почала рух до збільшення традиційної програми фінансування закупівлі до бібліотек. На цьому шляху ще потрібно зробити багато кроків до отримання грошей видавцями, а термінового фінансування видавництва та книгарні потребують саме зараз.

5. Серед країн, на які нам є сенс звернути увагу, Франція, з дофінансуванням двомісячного обороту книгарень на виплати видавцям, Росія з антикризовим пакетом для галузі по 2%-ковим бланковим кредитам на зарплатню та відновлення виробництва, Хорватія, Чехія, Литва з терміновим додатковим фінансуванням бібліотечних закупівель.

6. Ті кроки, які пропонуються державою для малого бізнесу - кредити 5-7-9%, або 3-5-7% для видавців майже неприйнятні в зв‘язку з вимогами банків на тверду заставу. Наявність такої програми так і залишилася віртуальною, кредити отримали одиниці. Думаю, ЄДИНИМ ВАРІАНТОМ КРЕДИТУВАННЯ ДЛЯ ВИДАВНИЧОЇ ГАЛУЗІ Є 3-5-РІЧНІ БЛАНКОВІ КРЕДИТИ В РОЗМІРІ ТРЬОХМІСЯЧНОГО ОБІГУ ЗА ДРУГИЙ КВАРТАЛ 2019 року по комерційних виданнях на поповнення обігових коштів під гарантію держави зі стабільною ставкою 2-3%, дофінансування місцевою владою, зацікавленою в наявності книгарень певної суми на одну книгарню на рік незалежно від власника приміщення. Безкінечні розмови про допомогу тим, кому складно все одно закінчуються «денег нет, но Вы держитесь» - нарешті потрібно зрозуміти, що культури це не може стосуватись. Креативні індустрії складно запустити і легко втратити. Ціна питання 250-300 млн грн кредитування, 25-30 млн грн на рік компенсація відсотків(1 млн €) по кредитам, 50-60 млн грн максимум по компенсації оренд на рік(2 млн €)

7. Окремим питанням є виживання авторів в складні часи. За всі часи незалежності Україна, як держава, ніколи не дбала про власних письменників крім незрозумілої щорічної подачки на Спілку Письменників, яка не має відношення до ринку книг. Вважаю можливим скопіювати простий естонський досвід - дофінансування державою гонорарів при комерційних виданнях вітчизняних авторів для вільного ринку накладом не менше якогось. Рішення приймає Рада з відомих діячів культури щомісячно згідно заявкам видавців, гроші до 2000€ за книгу сплачуються напряму письменникам. Це може бути 200-300 таких платежів на рік. Кому платити - це відповідальність виключно експертної ради, ніяких тендерних процедур не існує. Ціна питання 0,5 млн € для України.

8. Декілька країн Європи мають систему підтримки галузі через системну закупівлю всіх книжок, які видаються масовими накладами, крім учбової, наукової, рекламної, еротичної, наприклад, Норвегія, Казахстан, Хорватія, в кількості 300-500-1000 примірників. Держава перевіряє тільки чесність ціноутворення. Для Україні, якщо така кількість складе 500 примірників, щорічна сума такої підтримки складає(для 4000 назв по 100 грн в середньому) 200 млн грн. Для 6000 назв(в не кризовий рік) - 300 млн грн, 10 млн €.

9. Місцева влада, яка на різних рівнях, згідно правил адміністративної реформи, повинна опікуватись культурою, думаю, повинна хоч би скопіювати подібні дії, а громадськість перевірити чесність процедур, або публічно оголосити власну територію зоною культурного лиха. Таких зон в країні вистачає, давайте їх назвемо.

10. Таким чином, прорахунки вище дають зовсім скромну суму в 13,5 млн євро, або 400 млн грн на рік. Чи коштує культурна та інформаційна безпека цих грошей?